Оригінальні дослідження
DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2022.1-2.4757
Предиктори відновлення синусового ритму в пацієнтів з тривалими епізодами персистентної фібриляції передсердь
Я.В. Скибчик 1, 2, К.О. Міхалєв 3, О.Й. Жарінов 1
1 Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ
2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
3 Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ
Мета роботи – порівняти клінічні, лабораторні та інструментальні характеристики пацієнтів з персистентною фібриляцією передсердь (ФП) і тривалістю епізоду аритмії ≥ 90 днів, з подальшим відновленням синусового ритму (СР) методом електричної кардіоверсії (ЕКВ) і без відновлення, для визначення предикторів відновлення СР.
Матеріали і методи. У когортному одноцентровому дослідженні проаналізували дані клінічно-інструментального обстеження 115 пацієнтів з персистентною формою ФП і тривалістю її епізоду ≥ 90 днів, яким планово проводили процедуру ЕКВ. Пацієнтів поділили на групи залежно від ефективності відновлення СР: 59 (51,3 %) пацієнтів з відновленим СР і 56 (48,7 %) осіб, в яких відновити СР не вдалося.
Результати та обговорення. Група пацієнтів з неефективною ЕКВ характеризувалася тяжчим перебігом серцевої недостатності (СН) і частішим проведенням перкутанних коронарних втручань (ПКВ), на відміну від осіб, в яких вдалося відновити СР. У порівнюваних групах спостерігали статистично значущі відмінності щодо структурно-функціонального стану міокарда лівих відділів серця. За даними трансторакальної ехокардіографії (ТТЕ), у групі невідновленого СР, порівняно з альтернативною групою, спостерігали більш виражену дилатацію лівого шлуночка (ЛШ) та частіше виявляли легеневу гіпертензію (ЛГ). За результатами трансезофагеальної ехокардіографії (ТЕЕ), в обох групах спостерігали погіршання функції лівого передсердя (ЛП), а саме зниження швидкості вигнання крові з вушка ЛП ≤ 40 см/с у більш ніж 60 % пацієнтів. Окрім того, феномен спонтанного (ехо)контрастування (ФСК), за даними ТЕЕ, візуалізувався в більшості пацієнтів, в яких СР відновити не вдалося (94,6 %). Водночас ФСК не реєструвався лише у 2 (3,6 %) пацієнтів з неефективною ЕКВ і у 44 (74,6 %) осіб з відновленим СР (р < 0,001). За даними мультиваріантного логістичного регресійного аналізу, відсутність ФСК виявилася незалежним предиктором відновлення СР.
Висновки. У пацієнтів з персистентною ФП і тривалістю епізоду аритмії ≥ 90 днів, в яких не було досягнуто відновлення СР після планової ЕКВ, частіше відзначали тяжчий перебіг СН, потребу у проведенні ПКВ, більш виражену дилатацію ЛШ, наявність ЛГ (ТТЕ) і ФСК (ТЕЕ). Відсутність ФСК, серед інших асоційованих факторів, виявилася єдиним незалежним предиктором відновлення СР у таких пацієнтів.
Ключові слова: персистентна фібриляція передсердь, тривалі епізоди, електрична кардіоверсія, феномен спонтанного контрастування.
| [PDF] | [Література] |
