Технології діагностики та лікування

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2020.4.1218 

Інтервенційні втручання у хворих на ішемічну хворобу серця з хронічними коронарними оклюзіями. Коли потрібно зупинитися і коли почати знову?

С.М. Фуркало

ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України», Київ

У спостереження залучили 52 пацієнтів з хронічною коронарною оклюзією (ХКО), яким були виконані повторні спроби реканалізації артерії. Більшість пацієнтів становили чоловіки, 77 % мали в анамнезі інфаркт міокарда, близько 70 % мали багатосудинне ураження коронарних артерій, 30,7 % перенесли аортокоронарне шунтування. У 32 пацієнтів виконано 2 спроби, у 14 пацієнтів – 3 спроби, у 5 пацієнтів – 4 спроби та в одного пацієнта – 6 повторних спроб реканалізації артерії з ХКО. Найчастіше втручання проводилося на правій коронарній артерії – у 65,4 % випадків, необхідність ретроградного доступу відзначено у 46,2 % випадків, довжина стентованого сегмента в середньому становила понад 60 мм. Ефективність втручань у разі ХКО останніми роками дорівнювала 86–91 %, тоді як ефективність повторної спроби реканалізації в нашій серії пацієнтів становила 74 %, ефективність третьої спроби – 77 %, ефективність четвертої спроби – 60 %.

Висновки. Невдала спроба реканалізації у разі ХКО може мати безліч причин. Припинення втручання слід розглядати в разі перевищення порогових значень променевого навантаження, перевищення кількості контрастної речовини, втрати візуалізації артерії через утворення субінтимальної гематоми, наявності значних ускладнень, а також через відсутність подальших клінічних «сценаріїв», втому лікаря та пацієнта. Основними факторами, пов’язаними з невдалими спробами реканалізації артерії з ХКО, були попередня операція аортокоронарного шунтування, кальциноване ураження та гирлові оклюзії.

Ключові слова: хронічна коронарна оклюзія, невдала реваскуляризація, гібридний алгоритм, повторна спроба реканалізації.

Интервенционные вмешательства у больных ишемической болезнью сердца с хроническими коронарными окклюзиями. Когда нужно остановиться и когда начать заново?

С.Н. Фуркало

ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А.А. Шалимова НАМН Украины», Киев

В настоящее наблюдение включили 52 пациента с хронической коронарной окклюзией (ХКО), которым были выполнены повторные попытки реканализации артерии. Большинство пациентов составили мужчины, 77 % имели в анамнезе инфаркт миокарда, около 70 % имели многососудистое поражение коронарных артерий, 30,7 % перенесли аортокоронарное шунтирование. У 32 пациентов выполнено 2 попытки, у 14 пациентов – 3 попытки, у 5 пациентов – 4 попытки и у одного пациента – 6 повторных попыток реканализации артерии с ХКО. Чаще вмешательство проводилось на правой коронарной артерии – в 65,4 % случаев, необходимость ретроградного доступа отмечена в 46,2 % случаев, длина стентированного сегмента в среднем составляла более 60 мм. Эффективность вмешательств при ХКО в последние годы составляла 86–91 %, тогда как эффективность повторной попытки реканализации в нашей серии пациентов составила 74 %, эффективность третьей попытки – 77 %, эффективность четвертой попытки – 60 %.

Выводы. Неудача реканализации артерии с ХКО может иметь множество причин. Прекращение вмешательства следует рассматривать в случае превышения пороговых значений лучевой нагрузки, превышения количества контрастного вещества, потери визуализации артерии из-за образования субинтимальной гематомы, наличия значительных осложнений а также ввиду отсутствия дальнейших клинических «сценариев», усталости врача и пациента. Основными факторами, связанными с неудачей реканализации артерии с ХКО, были предыдущая операция аортокоронарного шунтирования, кальцинированное поражение и устьевые окклюзии.

Ключевые слова: хроническая коронарная окклюзия, неудачная реваскуляризация, гибридный алгоритм, повторная попытка реканализации.