Оригінальні дослідження
DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2018.2.1423
Зміни якості життя та критерії ефективності аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця і збереженою фракцією викиду лівого шлуночка
Ю.А. Борхаленко 1, 2, О.Й. Жарінов 1, К.О. Міхалєв 3, О.А. Єпанчінцева 1, 2, Б.М. Тодуров 1, 2
1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ
2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ
Мета роботи – оцінити динаміку показників якості життя (ЯЖ) та визначити об’єктивні критерії ефективності операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) і збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) при спостереженні протягом 1 року.
Матеріали і методи. В одноцентровому проспективному дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному і лабораторному обстеженні 71 пацієнта зі стабільною ІХС і збереженою систолічною функцією ЛШ (фракція викиду ЛШ ≥ 45 %), послідовно відібраних для ізольованого АКШ. Також проаналізували толерантність до фізичного навантаження, визначену за допомогою тесту із 6-хвилинною ходьбою, допплерехокардіографічні показники діастолічної функції серця та рівні мозкового натрійуретичного пептиду. Оцінку ЯЖ проводили за допомогою опитувальників MLHFQ, SAQ та SF-36 через 6 і 12 місяців після АКШ.
Результати. У перші 6 місяців після АКШ спостерігали значуще покращення показників ЯЖ за всіма шкалами. При подальшому спостереженні (у період із 6 до 12 місяців) зберігалося поліпшення ЯЖ лише за опитувальником MLHFQ (р = 0,034) та окремими підшкалами опитувальника SF-36. Вказані зміни насамперед визначалися покращенням функціонального класу стенокардії в більшості обстежених (р < 0,001). Важливе значення також могла відігравати корекція діастолічної дисфункції міокарда і серцевої недостатності, що відображалося значущим зниженням вмісту мозкового натрійуретичного пептиду з 115,4 (квартилі 62,0–150,6) до 52,4 (20,4–95,9) пг/мл (р < 0,001), збільшенням дистанції 6-хвилинної ходьби з 260 (195–300) до 550 (415–600) м (р < 0,001), а також покращенням окремих допплерехокардіографічних показників діастолічної функції серця на етапі спостереження 6 місяців.
Висновки. Найбільш відчутне поліпшення ЯЖ пацієнтів зі стабільною ІХС і збереженою фракцією викиду ЛШ спостерігалося протягом перших 6 місяців після операції АКШ і поєднувалося з усуненням або зменшенням ангінозного синдрому в більшості пацієнтів, у яких здійснено реваскуляризацію. Сприятливі зміни допплерехокардіографічних показників діастолічної функції ЛШ, збільшення дистанції 6-хвилинної ходьби та зниження рівня мозкового натрійуретичного пептиду можуть бути чутливими об’єктивними критеріями ефективності хірургічної реваскуляризації міокарда при тривалому спостереженні.
Ключові слова: стабільна ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, збережена фракція викиду, аортокоронарне шунтування, якість життя.
Изменения качества жизни и критерии эффективности аортокоронарного шунтирования у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца и сохраненной фракцией выброса левого желудочка
Ю.А. Борхаленко 1, 2, О.И. Жаринов 1, К.А. Михалев 3, О.А. Епанчинцева 1, 2, Б.М. Тодуров 1, 2
1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев
2 ГУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев
3 ГНУ «Научно-практический центр профилактической и клинической медицины» Государственного управления делами, Киев
Цель работы – оценить динамику показателей качества жизни (КЖ) и определить объективные критерии эффективности операции аортокоронарного шунтирования (АКШ) у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС) и сохраненной фракцией выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ) при наблюдении в течение 1 года.
Материалы и методы. В одноцентровом проспективном исследовании проанализировали данные, полученные при клинико-инструментальном и лабораторном обследовании 71 пациента со стабильной ИБС и сохраненной систолической функцией ЛЖ (ФВ ЛЖ ≥ 45 %), последовательно отобранных для изолированного АКШ. Также проанализировали толерантность к физической нагрузке, определенную с помощью теста с 6-минутной ходьбой, допплерэхокардиографические показатели диастолической функции сердца и уровень мозгового натрийуретического пептида. КЖ оценивали с помощью опросников MLHFQ, SAQ и SF-36 через 6 и 12 месяцев после АКШ.
Результаты. В первые 6 месяцев после АКШ наблюдали значимое улучшение показателей КЖ по всем шкалам. При дальнейшем наблюдении (в период с 6 до 12 месяцев) сохранялось улучшение КЖ только по опроснику MLHFQ (р = 0,034) и отдельным подшкалам опросника SF-36. Указанные изменения прежде всего определялись улучшением функционального класса стенокардии у большинства обследованных пациентов (р < 0,001). Важную роль также могла играть коррекция диастолической дисфункции миокарда и сердечной недостаточности, что отражалось значимым снижением содержания мозгового натрийуретического пептида со 115,4 (62,0–150,6) до 52,4 (20,4–95,9) пг/мл (р < 0,001), увеличением дистанции 6-минутной ходьбы с 260 (195–300) до 550 (415–600) м (р < 0,001), а также улучшением отдельных допплерэхокардиографических показателей диастолической функции сердца на этапе наблюдения 6 месяцев.
Выводы. Наиболее значимое улучшение КЖ пациентов со стабильной ИБС и сохраненной фракцией выброса ЛЖ наблюдалось в течение первых 6 месяцев после операции АКШ и сочеталось с устранением или уменьшением ангинозного синдрома у большинства пациентов с проведенной реваскуляризацией. Благоприятные изменения допплерэхокардиографических показателей диастолической функции ЛЖ, увеличение дистанции 6-минутной ходьбы и снижение уровня мозгового натрийуретического пептида могут быть объективными критериями эффективности хирургической реваскуляризации миокарда при длительном наблюдении.
Ключевые слова: стабильная ишемическая болезнь сердца, сердечная недостаточность, сохраненная фракция выброса, аортокоронарное шунтирование, качество жизни.
| [PDF] | [Література] |
