Оригінальні дослідження
DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2019.1.2936
Фібриляція передсердь при гострому коронарному синдромі: клініко-анамнестичні особливості та вплив на перебіг
В.Й. Целуйко 1, Ф.Б. Салем 1, Н.А. Лопіна 2, І.В. Кузнецов 1,2
1 Харківська медична академія післядипломної освіти
2 КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня»
Мета роботи – визначити клініко-анамнестичні показники, асоційовані з розвитком фібриляції передсердь (ФП) у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) та оцінити вплив цього порушення ритму на перебіг інфаркту міокарда в госпітальний період.
Матеріали і методи. У дослідження, яке мало ретроспективний та проспективний етапи, загалом залучили 206 пацієнтів з ГКС (середній вік (65,00 ± 10,75) року; 63,0 % чоловіків), госпіталізованих у центр проведення перкутанних коронарних втручань. До проспективного спостереження залучили 125 пацієнтів з ГКС. Залежно від наявності ФП хворих на ГКС розподілили на дві групи: 1-ша група (n = 65) – хворі з ГКС та ФП, 2-га група (n = 60) – хворі з ГКС без ФП. Хворі з ГКС та ФП були розділені на дві підгрупи: підгрупа 1а – хворі з ГКС, у яких клінічний перебіг у гострий період ускладнився розвитком ФП (n = 51; 77,3 %), та підгрупа 1б – хворі з ФП, відомою раніше (n = 14; 22,7 %).
Результати. У 1-й групі було статистично значуще більше пацієнтів з ГКС з елевацією сегмента ST, ніж у 2-й (відповідно 86,2 та 61,7 %; р = 0,0021). Більшість хворих мали гостру серцеву недостатність I класу за Killip. При цьому в пацієнтів 1-ї групи частіше реєстрували II і III класи гострої серцевої недостатності за Killip, і ці хворі належали до підгрупи 1а, тобто інфаркт міокарда на тлі ФП мав тяжчий перебіг. У 1-й групі статистично значуще частіше реєстрували анемію (відповідно 29,2 та 10 %; р = 0,0109). У 1-й групі зареєстровано більше хворих із супутнім цукровим діабетом 2-го типу, ніж у 2-й групі (відповідно 33,8 та 25 %). У хворих 2-ї групи тромболізис проводили частіше, ніж у пацієнтів 1-ї групи (відповідно 20 і 10,8 %). У 2-й групі у більшої частки хворих застосовували статини в анамнезі порівняно з пацієнтами 1-ї групи (відповідно 5 і 1,5 %). Також хворі 2-ї групи частіше приймали інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту/блокатори рецепторів ангіотензину ІІ в анамнезі порівняно з пацієнтами 1-ї групи (відповідно 35 і 24,6 %). Госпітальні ускладнення частіше реєстрували в пацієнтів підгрупи 1а, ніж підгрупи 1б.
Висновки. Результати дослідження свідчать про наявність прямого зв’язку між ризиком розвитку ФП при ГКС та цукровим діабетом, анемією, серцевою недостатністю. У хворих з ГКС та ФП частіше спостерігається розвиток ускладнень у гострий період та формування патологічного зубця Q в подальшому.
Ключові слова: гострий коронарний синдром, фібриляція передсердь, госпітальний період.
Фибрилляция предсердий при остром коронарном синдроме: клинико-анамнестические факторы и влияние на течение
В.Й. Целуйко 1, Ф.Б. Салем 1, Н.А. Лопина 2, И.В. Кузнецов 1, 2
1 Харьковская медицинская академия последипломного образования
2 КНП Харьковского областного совета «Областная клиническая больница»
Цель работы – определить клинико-анамнестические показатели, которые ассоциированы с развитием фибрилляции предсердий (ФП) у больных с острым коронарным синдромом (ОКС) и оценить влияние этого нарушения ритма на течение инфаркта миокарда в госпитальный период.
Материалы и методы. В исследование, имевшее ретроспективный и проспективный этапы, включили 206 пациентов с ОКС (средний возраст (65,00 ± 10,75) года, 63,0 % мужчин), которые были госпитализированы с ОКС в центр проведения перкутанных коронарных вмешательств в течение четырех лет в период 2015–2018 гг. Для дальнейшего наблюдения были включены 125 пациентов с ОКС. В зависимости от наличия ФП больные с ОКС были разделены на две группы: 1-ягруппа (n = 65) – больные с ОКС и ФП, 2-я группа (n = 60) – больные с ОКС без ФП. Больные с ОКС и ФП были разделены на две подгруппы: подгруппа 1а – больные с ОКС, у которых клиническое течение в острый период осложнилось развитием ФП (51; 77,3 %), и подгруппа 1б – больные с ФП, известной ранее (n = 14; 22,7 %).
Результаты. Выявлено, что в 1-й группе было статистически значимо больше пациентов с ОКС с элевацией сегмента ST по сравнению со 2-й (соответственно 86,2 и 61,7 %, р = 0,0021). Большинство пациентов имели острую сердечную недостаточность I класса по Killip. При этом у пациентов 1-й группы чаще регистрировали II и III классы острой сердечной недостаточности по Killip, и эти больные относились к подгруппе 1а, то есть ИМ на фоне ФП имел более тяжелое течение. У пациентов 1-й группы статистически значимо чаще, чем у больных 2-й группы, регистрировали анемию (соответственно 29,2 и 6,10 %, р = 0,0109). В 1-й группе было больше пациентов с сопутствующим сахарным диабетом 2-го типа, чем во 2-й группе (соответственно 33,8 и 15,25 %). У больных 2-й группы проведение тромболизиса регистрировали чаще, чем у пациентов 1-й группы (соответственно 12,20 и 10,8 %), кроме того среди больных 2-й группы был зарегистрирован более частый прием статинов в анамнезе по сравнению с пациентами 1-й группы (соответственно 3,5 и 1,5 %). Также больные 2-й группы чаще принимали ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента/блокаторы рецепторов ангиотензина II в анамнезе, чем пациенты 1-й группы (соответственно 35 и 24,6 %). Госпитальные осложнения чаще регистрировали у пациентов подгруппы 1а, чем в подгруппе 1б.
Выводы. Результаты проведенного исследования свидетельствуют о наличии прямой связи между риском развития ФП при ОКС и сахарным диабетом, анемией и СН. У больных с ОКС и ФП чаще наблюдается развитие осложнений в острый период и формирование патологического зубца Q в дальнейшем.
Ключевые слова: острый коронарный синдром, фибрилляция предсердий, госпитальный период.
| [PDF] | [Література] |
