Оригінальні дослідження
DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2019.1.2128
Клінічний перебіг та ремоделювання лівого шлуночка в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST після первинного стентування коронарних артерій
В.А. Скибчик 1, Ю.П. Мелень 2
1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова»
Мета роботи – визначити прогностичний вплив первинного стентування коронарних артерій на клінічний перебіг та особливості ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST та діастолічною дисфункцією у госпітальний період.
Матеріал і методи. У дослідження залучили 80 пацієнтів з ІМ з елевацією сегмента ST, яким було проведено первинне перкутанне коронарне втручання (1-ша група), та 20 пацієнтів з ІМ з елевацією сегмента ST, яким не виконували реваскуляризацію міокарда (2-га група, контрольна). Аналізували дані коронарографії, на 5-ту добу визначали рівень N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-ProBNP) і ехокардіографічні показники діастолічної функції, при виписуванні пацієнтам проводили велоергометрію для визначення функціонального класу стенокардії та оцінювали якість життя за опитувальником SAQ (Seattle Angina Questionnaire).
Результати. Середній рівень NT-proBNP у пацієнтів 2-ї групи становив (782,25 ± 17,30) пг/мл, а у хворих 1-ї групи – (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), що свідчить про статистично значуще менше раннє ремоделювання ЛШ у пацієнтів з ІМ з елевацією сегмента ST, яким проведено реваскуляризацію. Діастолічну функцію оцінювали за такими показниками, як співвідношення раннього і пізнього діастолічного наповнення (Е/А) та час сповільнення раннього трансмітрального потоку (DT), які у хворих 1-ї групи становили відповідно 0,89 ± 0,06 і (196 ± 27) м/с, що характерно для діастолічної дисфункції з порушенням процесів релаксації ЛШ, а у хворих 2-ї групи – відповідно 1,17 ± 0,04 і (133 ± 22) м/с, що характерно для рестриктивного типу. Згідно зі шкалою SAQ пацієнти 1-ї групи мали кращу якість життя і вищу толерантність до фізичного навантаження на рівні І–ІІ функціонального класу, визначеного за допомогою велоергометрії, порівняно з пацієнтами без проведеної реваскуляризації.
Висновки. У пацієнтів з ІМ з елевацією сегмента ST після своєчасно проведеного первинного стентування коронарних артерій встановлено статистично значуще нижчі показники NT-proBNP, який є раннім маркером ремоделювання ЛШ, а також менш виражену діастолічну дисфункцію, що зумовлює при виписуванні зі стаціонару підвищену толерантність до фізичного навантаження і поліпшує якість життя пацієнтів, визначену за опитувальником SAQ.
Ключові слова: інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, діастолічна дисфункція, мозковий натрійуретичний пептид, первинне стентування коронарних артерій.
Клиническое течение и ремоделирование левого желудочка у пациентов с острым инфарктом миокарда с элевацией сегмента ST после первичного стентирования коронарных артерий
В.А. Скибчик 1, Ю.П. Мелень 2
1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 КНП «Клиническая больница скорой медицинской помощи г. Львова»
Цель работы – определить прогностическое влияние первичного стентирования коронарных артерий на клиническое течение и особенности ремоделирования левого желудочка (ЛЖ) у пациентов с острым инфарктом миокарда (ИМ) с элевацией сегмента ST и диастолической дисфункцией в госпитальный период.
Материалы и методы. В исследование было включено 80 пациентов с ИМ с элевацией сегмента ST, которым провели первичное коронарное вмешательство (1-я группа), и 20 пациентов с ИМ с элевацией сегмента ST, которым не выполняли реваскуляризацию миокарда (2-я группа, контрольная). У пациентов были проанализированы данные коронарографии, на 5-е сутки определен уровень N-концевого фрагмента предшественника мозгового натрийуретического пептида (NT-рroBNP) и эхокардиографические показатели диастолической функции, при выписке пациентам проводили велоэргометрию для определения функционального класса стенокардии и оценивали качество жизни при помощи опросника SAQ (Seattle Angina Questionnaire).
Результаты. Средний уровень NT-proBNP у пациентов 2-й группы составил (782,25 ± 17,3) пг/мл, а у больных 1-й группы – (300,5 ± 14,3) пг/мл (p < 0,001), что свидетельствует о статистически значимо менее выраженном раннем ремоделировании ЛЖ у пациентов с ИМ с элевацией сегмента ST, которым проведена реваскуляризация. Диастолическую функцию оценивали по таким показателям, как соотношение раннего и позднего диастолического наполнения (Е/А) и время замедления раннего трансмитрального потока (DT), которые у больных 1-й группы составляли соответственно 0,89 ± 0,06 и (196 ± 27) м/с, что характерно для диастолической дисфункции с нарушением процессов релаксации ЛЖ, а у больных 2-й группы – 1,17 ± 0,04 и (133 ± 22) м/с, что характерно для рестриктивного типа. Согласно шкалам SAQ пациенты 1-й группы имели лучшее качество жизни и более высокую толерантность к физической нагрузке на уровне І–ІІ функционального класса, определенного с помощью велоэргометрии, по сравнению с пациентами без проведенной реваскуляризации.
Выводы. У пациентов с ИМ с элевацией сегмента ST после своевременно проведенного первичного стентирования коронарных артерий установлены статистически значимо более низкие показатели NT-proBNP, который является ранним маркером ремоделирования ЛЖ, а также менее выраженная диастолическая дисфункция, что определяет при выписке из стационара повышенную толерантность к физической нагрузке и улучшает качество жизни пациентов, определенное с помощью опросника SAQ.
Ключевые слова: инфаркт миокарда с элевацией сегмента ST, диастолическая дисфункция, натрийуретический пептид, первичное стентирование коронарных артерий.
| [PDF] | [Література] |
