Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2020.4.1119 

Використання персоналізованої схеми введення фентанілу під час стентування коронарних артерій

Д.О. Дзюба

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

Мета роботи – розробити персоналізовану схему застосування фентанілу під час стентування коронарних артерій.

Матеріали і методи. Досліджено 90 пацієнтів з ішемічною хворобою серця, яким у плановому порядку було проведено стентування коронарних артерій. Хворих рівномірно розділили на три групи залежно від препаратів, якими проводили інтраопераційну анальгоседацію, та підходів до анестезії. Першу групу порівняння становили пацієнти, яким анальгоседацію виконували повільним внутрішньовенним введенням розчинів діазепаму та фентанілу. До другої групи порівняння віднесли хворих, у яких для забезпечення анальгоседації на рівні поверхневої анестезії використовували збалансоване введення розчинів фентанілу та пропофолу. Третю, групу дослідження, становили пацієнти з персоналізованим підходом до введення опіатів, у яких застосовували розроблену нами «фентанілову пробу». Анальгоседацію на третьому рівні поверхневої анестезії за Ramsey підтримували інфузією пропофолу.

Результати. При використанні персоналізованого підходу до введення опіатів, порівняно зі стандартною схемою седації за допомогою комбінації діазепаму та фентанілу, виявлено кращі показники інтраопераційного насичення крові киснем та вуглекислим газом (відповідно (103,67 ± 22,05) і (39,64 ± 6,85) мм рт. ст. у хворих 1-ї групи, (105,70 ± 31,64) і (37,68 ± 7,11) у хворих 2-ї групи та (109,42 ± 34,36) і (36,25 ± 6,52) мм рт. ст. у хворих 3-ї групи), артеріального тиску після оперативного втручання ((127,85 ± 9,87)/
(79,64 ± 8,62) мм рт. ст. у хворих 1-ї групи, (129,48 ± 8,73)/(81,05 ± 7,92) мм рт. ст. у хворих 2-ї групи і (131,15 ± 10,64)/(82,68 ± 9,72) мм рт. ст. у хворих 3-ї групи), нижчий рівень стрес-маркерів (рівень кортизолу крові під час оперативного втручання в пацієнтів 1-ї групи становив (8,83 ± 4,58) ммоль/л, у пацієнтів 2-ї групи – (7,73 ± 2,79) ммоль/л, у пацієнтів 3-ї групи – (7,55 ± 4,35) ммоль/л), а також меншу частоту епізодів періопераційного болю різного генезу.

Висновки. У роботі запропоновано персоналізований підхід до анестезії, в основі якого лежить індивідуальна схема введення фентанілу («фентанілова проба»), під час стентування коронарних артерій. Її застосування є більш безпечним (за рахунок оптимальних показників газообміну й гемодинаміки і меншої кількості побічних ефектів, таких як нудота та залишкова седація) та ефективним (за рахунок меншого рівня стрес-маркерів і кількості скарг на біль різного генезу) порівняно з рутинною методикою.

Ключові слова: анальгоседація, індивідуальна чутливість, фентаніл, діазепам, пропофол.

Использование персонализированной схемы введения фентанила при стентировании коронарных артерий

Д.А. Дзюба 

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев

Цель работы – разработать персонализированную схему применения фентанила при стентировании коронарных артерий.

Материалы и методы. В исследование включили 90 пациентов с ИБС, которым в плановом порядке было проведено стентирование коронарных артерий. Больных равномерно разделили на три группы в зависимости от препаратов, которыми выполняли интраоперационную аналгоседацию, и подходов к анестезии. Первую группу сравнения составили пациенты, которым аналгоседацию проводили медленным внутривенным введением растворов диазепама и фентанила. Во вторую группу сравнения вошли больные, у которых для обеспечения аналгоседации на уровне поверхностной анестезии использовали сбалансированное введение растворов фентанила и пропофола. Третью, группу исследования, составили пациенты с персонализированным подходом к введению опиатов, у которых применяли разработанную нами «фентаниловою пробу». Аналгоседацию на третьем уровне поверхностной анестезии за Ramsey поддерживали инфузией пропофола.

Результаты. При использовании персонализированного подхода к введению опиатов по сравнению со стандартной схемой седации с помощью комбинации диазепама и фентанила, выявлены лучшие показатели интраоперационного насыщения крови кислородом и углекислым газом (соответственно (103,67 ± 22,05) и (39,64 ± 6,85) мм рт. ст. у больных 1-й группы, (105,70 ± 31,64) и (37,68 ± 7,11) у пациентов 2-й группы, (109,42 ± 34,36) и (36,25 ± 6,52) мм рт. ст. у пациентов 3-й группы), артериального давления после оперативного вмешательства ((127,85 ± 9,87)/(79,64 ± 8,62) мм рт. ст. у больных 1-й группы, (129,48 ± 8,73)/(81,05 ± 7,92) мм рт. ст. – 2-й группы и (131,15 ± 10,64)/(82,68 ± 9,72) мм рт. ст. у больных 3-й группы), более низкий уровень стресс-маркеров (уровень кортизола крови во время оперативного вмешательства у пациентов 1-й группы составил (8,83 ± 4,58) ммоль/л, у пациентов 2-й группы – (7,73 ± 2,79) ммоль/л, у пациентов 3-й группы – (7,55 ± 4,35) ммоль/л), а также меньшую частоту эпизодов периоперационной боли различного генеза.

Выводы. В работе предложен персонализированный подход к анестезии, в основе которого лежит индивидуальная схема введения фентанила («фентаниловая проба») при стентировании коронарных артерий. Ее использование является более безопасным (за счет оптимальных показателей газообмена и гемодинамики, меньшего количества побочных эффектов, таких как тошнота и остаточная седация) и эффективным (за счет меньшего уровня стресс-маркеров и количества жалоб на боль различного генеза) по сравнению с рутинной методикой.

Ключевые слова: анальгоседация, индивидуальная чувствительность, фентанил, диазепам, пропофол.