Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2018.4.516 

Предиктори виникнення пізніх ускладнень після аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця

І.В. Шклянка ^{1, 2}, О.Й. Жарінов ¹, К.О. Міхалєв ³, О.А. Єпанчінцева ^{1, 2}, Б.М. Тодуров ^{1, 2}

¹ Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ
² ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
³ ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ

Мета роботи – визначити фактори, від яких залежить виникнення пізніх ускладнень після операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця.

Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця, послідовно відібраних для операції ізольованого АКШ. Тривалість періоду спостереження за пацієнтами становила 12 місяців з моменту операції АКШ. Загалом діагностовано 29 пізніх ускладнень (3 випадки декомпенсації серцевої недостатності, 3 – уперше діагностованої фібриляції передсердь (ФП), 4 – гострого коронарного синдрому, 11 – зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) більше ніж на 10 %, 2 – переходу ФП у постійну форму, 2 – розвитку гострого інфаркту міокарда та 4 летальних випадки), що виникли у 24 пацієнтів. Групи пацієнтів з ускладненнями і без ускладнень порівнювали за демографічними показниками, факторами ризику, супутніми хворобами, лабораторними показниками, особливостями операції АКШ та післяопераційною медикаментозною терапією.

Результати. В однофакторному аналізі особливостями пацієнтів з ускладненнями протягом річного спостереження були наявність ФП в анамнезі, нижча швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (медіана (квартилі) 55 (44–68) проти 61 (52–74) мл/(хв · 1,73 м²); р = 0,060), більший розмір лівого передсердя (4,4 (4,3–4,9) проти 4,3 (4,0–4,5) см; р = 0,004), нижча ФВЛШ (47 (37–56) проти 53 (45–58) %; р = 0,033), більший індекс кінцеводіастолічного об’єму (70,4 (58,7–84,8) проти 59,1 (51,2–70,8) см³/м²; р = 0,004), післяопераційне застосування антагоністів альдостерону (р = 0,051) та петльових діуретиків (р = 0,007), а також відсутність прийому статинів (р < 0,001). За даними мультиваріантного аналізу, незалежними предикторами виникнення пізніх ускладнень після операції АКШ виявилися гірший показник ШКФ при виписуванні зі стаціонару (відношення шансів (ВШ) 1,366 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,007–1,853); р = 0,045), післяопераційне застосування петльових діуретиків (ВШ 2,186 (95 % ДІ 1,187–4,024); р = 0,012) та відсутність післяопераційної терапії статинами (ВШ 6,236 (95 % ДІ 2,313–16,809); р < 0,001).

Висновки. Більшість зареєстрованих пізніх ускладнень після операції АКШ припадає на випадки погіршення насосної функції лівого шлуночка, появи і прогресування ФП та/або серцевої недостатності. Незалежний зв’язок виникнення пізніх ускладнень зі зниженою функцією нирок, застосуванням петльових діуретиків та відсутністю тривалої терапії статинами потрібно враховувати при призначенні, контролі та корекції лікування в пізній післяопераційний період.

Ключові слова: аортокоронарне шунтування, пізні ускладнення, предиктори, статини.

Предикторы возникновения поздних осложнений после аортокоронарного шунтирования у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца

И.В. Шклянка ^{1, 2}, О.И. Жаринов ¹, К.А. Михалев ³, О.А. Епанчинцева ^{1, 2}, Б.М. Тодуров ^{1, 2}

¹ Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев
² ГУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев
³ ГНУ «Научно-практический центр профилактической и клинической медицины» Государственного управления делами, Киев

Цель работы – определить факторы, от которых зависит возникновение поздних осложнений после операции аортокоронарного шунтирования (АКШ) у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца.

Материалы и методы. В одноцентровом исследовании проанализировали данные, полученные при клинико-инструментальном обследовании 155 пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца, последовательно отобранных для операции изолированного АКШ. Продолжительность периода наблюдения за пациентами составила 12 месяцев с момента операции АКШ. В общем диагностировано 29 поздних осложнений (3 случая декомпенсации сердечной недостаточности, 3 – впервые диагностированной фибрилляции предсердий (ФП), 4 – острого коронарного синдрома, 11 – снижение фракции выброса левого желудочка (ФВЛЖ) более чем на 10 %, 2 – перехода ФП в постоянную форму, 2 – развития острого инфаркта миокарда и 4 летальных случая), которые возникли у 24 пациентов. Группы пациентов с осложнениями и без осложнений сравнивали по демографическим показателям, факторами риска, сопутствующим болезням, лабораторным показателям, особенностям операции АКШ и послеоперационной медикаментозной терапии.

Результаты. В однофакторном анализе особенностями пациентов с осложнениями в течение годового наблюдения были наличие ФП в анамнезе, меньшая скорость клубочковой фильтрации (СКФ) (медиана (квартили) 55 (44–68) по сравнению с 61 (52–74) мл/(мин · 1,73 м²); р = 0,060), больший размер левого предсердия (4,4 (4,3–4,9) по сравнению с 4,3(4,0–4,5) см; р = 0,004), ниже показатель ФВЛЖ (47 (37–56) по сравнению с 53 (45–58) %; р = 0,033), больший индекс конечнодиастолического объема (70,4 (58,7–84,8) по сравнению с 59,1 (51,2–70,8) см³/м²; р = 0,004), послеоперационное применение антагонистов альдостерона (р = 0,051) и петлевых диуретиков (р = 0,007), а также отсутствие приема статинов (р < 0,001). По данным мультивариантного анализа, независимыми предикторами возникновения поздних осложнений после операции АКШ оказались худший показатель СКФ при выписке из стационара (отношение шансов (ОШ) 1,366 (95 % ДИ 1,007–1,853); р = 0,045), послеоперационное применение петлевых диуретиков (ОШ 2,186 (95 % ДИ 1,187–4,024); р = 0,012) и отсутствие послеоперационной статинотерапии (ОШ 6,236 (95 % ДИ 2,313–16,809); р < 0,001).

Выводы. Большинство зарегистрированных поздних осложнений после операции АКШ приходится на случаи ухудшения насосной функции левого желудочка, появления и прогрессирования фибрилляции предсердий и/или сердечной недостаточности. Независимую связь возникновения поздних осложнений со сниженной функцией почек, применением петлевых диуретиков и отсутствием длительной терапии статинами нужно учитывать при назначении, контроле и коррекции лечения в поздний послеоперационный период.

Ключевые слова: аортокоронарное шунтирование, поздние осложнения, предикторы, статины.