Оригінальні дослідження

Раннє і пізнє післяінфарктне ремоделювання лівого шлуночка серця у хворих
з успішною ендоваскулярною реканалізацією вінцевої артерії, що зумовила інфаркт міокарда 

Л.М. Бабій, Н.П. Строганова, Ю.О. Хоменко 

ДУ «Національний науковий центр “Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска” НАМН України», Київ 

Мета роботи – вивчити особливості ремоделювання лівого шлуночка серця у пацієнтів з успішною ендоваскулярною реканалізацією вінцевої артерії, що зумовила інфаркт міокарда (ІМ), у гострий період ІМ та у
віддалений післяінфарктний період.
Матеріали і методи. Обстежено 94 хворих, які перенесли ІМ із зубцем Q і яким успішно виконана ендоваскулярна реканалізація вінцевої артерії, що зумовила ІМ, через 4–12 год від початку захворювання.
1-шу групу (n = 39) становили хворі у гострий період ІМ, 2-гу (n = 55) – пацієнти через 2 роки після перенесеного ІМ. Розраховували індекс скоротливої функції (ІСФ) як відношення ударного об’єму лівого шлуночка (ЛШ) до кінцевосистолічного об’єму (КСО) та індекс залишкового міокардіального резерву (ІЗМР) як відношення КСО до кінцеводіастолічного об’єму (КДО). Всі хворі з гострим ІМ в кінці етапу відновного лікування виконували контрольний тест – ходьбу на 1000 м. Хворим 2-ї групи через 2 роки після ІМ провели тест із 6-хвилинною ходьбою і визначили функціональний клас (ФК) за NYHA.
Результати. Через 2 роки після перенесеного ІМ виділено кілька варіантів перебігу захворювання: сприятливий – збережена систолічна функція ЛШ, незначні зміни показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, ІСФ та ІЗМР, виконання тесту з 6-хвилинною ходьбою на рівні I ФК; умовно сприятливий – збережена систолічна функція ЛШ, помірно виражена післяінфарктна дилатація ЛШ, компенсаторна гіпертрофія ЛШ, виконання навантаження на рівні I ФК (при цьому в частини з них відзначали зниження ІСФ, значне збільшення ІЗМР); несприятливий варіант перебігу захворювання – зниження систолічної функції, значне збільшення КДО, КСО, виражені зміни показників ІСФ, ІЗМР.
Висновки. Встановлені варіанти перебігу захворювання у хворих, які перенесли ІМ, дозволяють виокремити групу хворих з високим ризиком несприятливого перебігу захворювання.

Ключові слова: інфаркт міокарда, лівий шлуночок серця, ремоделювання, лікування інтервенційне.

Раннее и позднее постинфарктное ремоделирование левого желудочка сердца
у больных с успешной эндоваскулярной реканализацией инфарктобусловившей венечной артерии

Л.Н. Бабий, Н.П. Строганова, Ю.О. Хоменко

ГУ «Национальный научный центр "Институт кардиологии им. акад. Н.Д. Стражеско" НАМН Украины», Киев 

Цель работы – изучить особенности ремоделирования левого желудочка сердца у пациентов с успешной эндоваскулярной реканализацией инфарктобусловившей венечной артерии в острый период инфаркта миокарда (ИМ) и в отдаленный постинфарктный период.
Материалы и методы. Обследовано 94 больных, перенесших ИМ с зубцом Q, которым успешно выполнена эндоваскулярная реканализация инфарктобусловившей венечной артерии через 4–12 ч от начала заболевания.
1-ю группу (n = 39) составили пациенты в острый период ИМ, 2-ю (n = 55) – пациенты через 2 года после перенесенного ИМ. Рассчитывали индекс сократительной функции (ИСФ) как отношение ударного объема левого желудочка (ЛЖ) к конечносистолическому объему (КСО) и индекс остаточного миокардиального резерва (ИОМР) как отношение КСО к конечнодиастолическому объему (КДО). Все больные с острым ИМ в конце этапа восстановительного лечения выполняли контрольный тест – ходьбу на 1000 м. Пациентам 2-й группы
через 2 года после ИМ провели тест с 6-минутной ходьбой и определили функциональный класс (ФК) по NYHA.
Результаты. Через 2 года после перенесенного ИМ выделено несколько вариантов течения заболевания: благоприятный – сохраненная систолическая функция ЛЖ, незначительные изменения показателей внутрисердечной гемодинамики, ИСФ и ИОМР, выполнение теста с 6-минутной ходьбой на уровне I ФК; условно благоприятный – сохраненная систолическая функция ЛЖ, умеренно выраженная постинфарктная дилатация ЛЖ, компенсаторная гипертрофия ЛЖ, выполнение нагрузки на уровне I ФК (при этом у части из них отмечали снижение ИСФ, значительное увеличение ИОМР); неблагоприятный вариант течения заболевания – снижение систолической функции, значительное увеличение КДО, КСО, выраженные изменения показателей ИСФ,
ИОМР.
Выводы. Установленные варианты течения заболевания у больных, перенесших ИМ, позволяют выделить группу лиц с высоким риском неблагоприятного течения заболевания.

Ключевые слова: инфаркт миокарда, левый желудочек сердца, ремоделирование, лечение интервенционное.