Новини кардіології та кардіохірургії

Серцеві аритмії за невідкладних станів (гострий коронарний синдром, зокрема з реваскуляризацією): консенсусний документ Європейської асоціації серцевого ритму (EHRA), ухвалений Європейським товариством перкутанних серцево-судинних утручань (EAPCI) та Європейським товариством з питань гострих серцево-судинних станів (АССА)

Kalarus Z., Svendsen J.H., Capodanno D., Dan G.-A., De Maria E., Gorenek B., Jędrzejczyk-Patej Е., Mazurek M., Podolecki Т., Sticherling C., Tfelt-Hansen J., Traykov V., Lip G.Y.H.

Незважаючи на досягнутий прогрес в аритмології впродовж останніх десятиліть, ведення пацієнтів зі складними суправентрикулярними і шлуночковими аритміями (ША), особливо за невідкладних станів, зокрема під час ургентної реваскуляризації з приводу інфаркту міокарда (ІМ), лишається проблемним питанням клінічної кардіології. Незважаючи на зниження частоти виявлення ША у госпітальній фазі гострого коронарного синдрому, – головним чином, завдяки вчасній реваскуляризації та оптимальній медикаментозній терапії, − у частини пацієнтів (до 6 % випадків) усе ще виникають шлуночкова тахікардія або фібриляція шлуночків упродовж перших годин після клінічної маніфестації гострого коронарного синдрому. Попри те, що стійкі ША вважаються предикторами гірших госпітальних клінічних наслідків, на сьогодні немає чіткості в розумінні специфічних асоціацій між типом ША, часом їхнього виникнення, застосованими стратегіями лікування і довготривалим прогнозом у пацієнтів з ІМ. Фібриляція передсердь (ФП) – це одна із з найчастіших суправентрикулярних тахіаритмій, які можуть бути безсимптомними та/або асоціюватися зі стрімким порушенням гемодинаміки, що вимагає негайного втручання. Встановлено, що понад 20 % пацієнтів можуть мати анамнестичні дані про ФП. Водночас у 5 % пацієнтів з ІМ зі стійкою елевацією сегмента ST ФП може бути діагностовано вперше. Важливо відзначити, що пацієнти, яким виконали первинне перкутанне коронарне втручання з приводу ІМ і в яких виникла ФП, мають вищі рівні несприятливих подій і смертності порівняно з особами без аритмії. Нинішній позиційний документ охоплює певне коло питань і проблем, пов’язаних із веденням пацієнтів з аритміями за невідкладних станів та при ургентній реваскуляризації міокарда, включаючи клінічну значущість таких порушень серцевого ритму, а також медикаментозні й немедикаментозні методи лікування. У документі обговорюється сучасна доказова база щодо клінічної значущості специфічних типів ША, які ускладнюють перебіг ІМ, зокрема в контексті часових рамок їхнього виникнення.

Ключові слова: шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, реперфузія.

Сердечные аритмии при неотложных состояниях (острый коронарный синдром, в частности с реваскуляризацией): консенсусный документ Европейской ассоциации сердечного ритма (EHRA), принятый Европейским обществом перкутанных сердечно-сосудистых вмешательств (EAPCI) и Европейским обществом по вопросам острых сердечно-сосудистых состояний (АССА)

Kalarus Z., Svendsen J.H., Capodanno D., Dan G.-A., De Maria E., Gorenek B., Jędrzejczyk-Patej Е., Mazurek M., Podolecki Т., Sticherling C., Tfelt-Hansen J., Traykov V., Lip G.Y.H.

Несмотря на достигнутый прогресс в аритмологии в течение последних десятилетий, ведение пациентов со сложными суправентрикулярными и желудочковыми аритмиями (ЖА), особенно при неотложных состояниях, в частности при ургентной реваскуляризации по поводу инфаркта миокарда (ИМ), остается проблемным вопросом клинической кардиологии. Несмотря на снижение частоты выявления ЖА в госпитальной фазе острого коронарного синдрома, – главным образом, благодаря своевременной реваскуляризации и оптимальной медикаментозной терапии, – у части пациентов (до 6 % случаев) все еще возникают желудочковая тахикардия или фибрилляция желудочков в течение первых часов после клинической манифестации острого коронарного синдрома. Несмотря на то, что устойчивые ЖА считаются предикторами худших госпитальных клинических исходов, на сегодняшний день нет четкости в понимании специфических ассоциаций между типом ЖА, временем их возникновения, применяемыми стратегиями лечения и долговременным прогнозом у пациентов с ИМ. Фибрилляция предсердий (ФП) является одной из наиболее частых суправентрикулярных тахиаритмий, которые могут быть бессимптомными и/или ассоциироваться со стремительным нарушением гемодинамики, требующим немедленного вмешательства. Установлено, что у более 20 % пациентов могут быть анамнестические данные о ФП. В то же время, у 5 % пациентов с ИМ с устойчивой элевацией сегмента ST ФП может быть диагностирована впервые. Важно отметить, что пациенты, которым выполнили первичное перкутанное коронарное вмешательство по поводу ИМ и у которых возникла ФП, имеют более высокие уровни неблагоприятных событий и смертности по сравнению с лицами без аритмии. Нынешний позиционный документ охватывает определенный круг вопросов и проблем, связанных с ведением пациентов с аритмиями при неотложных состояниях и при ургентной реваскуляризации миокарда, включая клиническую значимость таких нарушений сердечного ритма, а также медикаментозные и немедикаментозные методы лечения. В документе обсуждается современная доказательная база по клинической значимости специфических типов ЖА, которые осложняют течение ИМ, в частности в контексте временных рамок их возникновения.

Ключевые слова: желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков, фибрилляция предсердий, инфаркт миокарда, реперфузия.