Оригінальні дослідження

Поліпшення результатів аортокоронарного шунтування за допомогою додаткового захисту міокарда

Б.М. Тодуров, Г.І. Ковтун, С.О. Шелудько 

ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ

         Мета – поліпшити результати хірургічного лікування та запобігти виникненню можливих ускладнень під час операцій аортокоронарного шунтування у хворих на ішемічну хворобу серця шляхом упровадження способу додаткового захисту міокарда – застосування інтракоронарного шунта для накладання анастомозу замість перетискання аорти.

       Матеріали і методи. З використанням способу додаткового захисту міокарда прооперовано 75 пацієнтів (64 (85,3 %) чоловіки та 11 (14,7 %) жінок віком 56–72 років, у середньому (64,7 ± 6,3) року). Операції проводили в умовах штучного кровообігу. Серед скарг при госпіталізації домінували задишка при фізичних навантаженнях (90 %), напади стискаючого болю за грудниною (85 %) та периферичні набряки (65 %). Майже половина (47 %) хворих скаржилися на перебої в роботі серця. На момент госпіталізації всі пацієнти мали серцеву недостатність ІІІ–ІV функціонального класу за NYHA. На момент госпіталізації стан 48 (64 %) хворих було розцінено як середнього ступеня тяжкості, 27 (36 %) – як тяжкий.

       Результати. Всім пацієнтам виконували операцію аортокоронарного та мамарокоронарного шунтування із застосуванням інтракоронарного шунта для накладання анастомозу замість перетискання аорти. Госпітальної летальності серед хворих, прооперованих за цією методикою, не було. В післяопераційний період гостру серцеву недостатність спостерігали лише у 2 пацієнтів, порушення ритму – у 7 пацієнтів. Порушень мозкового кровообігу, емболічних уражень магістральних судин не реєстрували. Позитивну динаміку ЕКГ відзначено у всіх хворих. При проведенні ехокардіографії виявлено суттєве поліпшення показників гемодинаміки. Відзначено збільшення фракції викиду в середньому на 9 % (з (39,5 ± 4,4) % при госпіталізації до (47,9 ± 5,7) % перед виписуванням). Всіх пацієнтів виписано в задовільному стані.

       Висновки. Застосування інтракоронарного шунта для накладання анастомозу замість перетискання аорти забезпечує: постійну перфузію міокарда в басейнах усіх коронарних артерій, зокрема й тієї, що підлягає шунтуванню; кращу візуалізацію зони накладання анастомозу; не обмежує хірурга в часі, що відводиться для накладання анастомозу; зводить до мінімуму травматизацію аорти в місці накладання затискача, що мінімізує ускладнення, притаманні операціям в умовах штучного кровообігу.

Ключові слова: стовбурові клітини, захворювання серця, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця.

Улучшение результатов аортокоронарного шунтирования с помощью дополнительной защиты миокарда

Б.М. Тодуров, Г.И. Ковтун, С.А. Шелудько

ГУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев

         Цель – улучшить результаты хирургического лечения и предотвратить возникновение возможных осложнений во время операций аортокоронарного шунтирования у больных ишемической болезнью сердца путем внедрения способа дополнительной защиты миокарда – использования интракоронарного шунта для наложения анастомоза вместо пережатия аорты.

         Материалы и методы. С применением способа дополнительной защиты миокарда прооперировано 75 пациентов (64 (85,3 %) мужчины и 11 (14,7 %) женщин в возрасте 56–72 лет, в среднем (64,7 ± 6,3) года). Операции проводили в условиях искусственного кровообращения. Среди жалоб при поступлении доминировали одышка при физических нагрузках (90 %), приступы сжимающей боли за грудиной (85 %) и периферические отеки (65 %). Почти половина (47 %) больных жаловались на перебои в работе сердца. На момент госпитализации все пациенты имели сердечную недостаточность III–IV функционального класса по NYHA. На момент госпитализации состояние 48 (64 %) больных было расценено как средней степени тяжести, 27 (36 %) – как тяжелое.

         Результаты. Всем пациентам выполняли операцию аортокоронарного и маммарокоронарного шунтирования с применением интракоронарного шунта для наложения анастомоза вместо пережатия аорты. Госпитальной летальности среди больных, прооперированных по этой методике, не было. В послеоперационный период острую сердечную недостаточность наблюдали лишь у 2 пациентов, нарушения ритма – у 7 пациентов. Нарушений мозгового кровообращения, эмболических поражений магистральных сосудов не регистрировали. Положительную динамику ЭКГ отмечено у всех больных. При проведении эхокардиографии выявлено существенное улучшение показателей гемодинамики. Отмечено увеличение фракции выброса в среднем на 9 % (с (39,5 ± 4,4) % при госпитализации до (47,9 ± 5,7) % перед выпиской). Все пациенты выписаны в удовлетворительном состоянии.

           Выводы. Применение интракоронарного шунта для наложения анастомоза вместо пережатия аорты обеспечивает: постоянную перфузию миокарда в бассейнах всех коронарных артерий, в том числе и той, что подлежит шунтированию; лучшую визуализацию зоны наложения анастомоза; не ограничивает хирурга во времени, отводимого на наложение анастомоза; сводит к минимуму травматизацию аорты в месте наложения зажима, что минимизирует осложнения, присущие операциям в условиях искусственного кровообращения.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, аортокоронарное шунтирование, защита миокарда, временный интракоронарный шунт.