Оригінальні дослідження
DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2023.1-2.2940
Клінічно-гемодинамічні характеристики пацієнтів з проміжними ураженнями коронарних артерій, відібраних для планового перкутанного коронарного втручання
М.В. Стан 1, 2,
К.О. Міхалєв 3 , 
0000-0003-3759-6699
А.В. Хохлов 1, 2, 0000-0003-1688-0500
О.Й. Жарінов 1, 2, 0000-0002-4089-9757
Б.М. Тодуров 1, 2
1 Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ
2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ
Мета роботи – визначити клінічні, ангіографічні та гемодинамічні фактори, які впливають у клінічній практиці на рішення про проведення перкутанного коронарного втручання (ПКВ) в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) і проміжними ураженнями субепікардіальних коронарних артерій.
Матеріали і методи. У «зрізовому» одноцентровому дослідженні проаналізували дані клінічно-інструментального обстеження 123 пацієнтів зі стабільною ІХС віком у cередньому (62±9) років (90 (73,2 %) чоловіків) та проміжними (50–90 %) стенотичними ураженнями cубепікардіальних вінцевих артерій (за даними коронаровентрикулографії). Серед них були 74 (60,2 %) пацієнти, в яких під час коронаровентрикулографії оцінювали фракційний резерв кровоплину (fractional flow reserve [FFR]). Досліджувані показники аналізували у групах непроведення (ПКВ(–); n = 30 [24,4 %]) і проведення ПКВ (ПКВ(+); n = 93 [75,6 %]).
Результати. Проводити ПКВ вважали доцільним частіше в пацієнтів зі стабільною стенокардією ІІІ і ІІ функціональних класів порівняно з пацієнтами без стенокардії (93, 79 і 46 % відповідно; ртренд < 0,001). В усіх пацієнтів з FFR < 0,8 вирішено виконувати ПКВ (46 з 74 [62 %]). Виявлено посилення гемодинамічної значущості коронарних уражень зі збільшенням вираженості максимального стенозу вінцевих артерій. За даними мультиваріантного логістичного регресійного аналізу, вираженіший стеноз у басейні принаймні однієї субепікардіальної коронарної артерії виявився незалежним фактором, який визначав рішення про доцільність ПКВ(+) (стеноз 80–90 % проти 70–79 %; 70–79 % проти 60–69 %; 60–69 % проти 50–59 %: відношення шансів 26 (95 % довірчий інтервал 8–87); р < 0,001).
Висновки. У пацієнтів зі стабільною ІХС і проміжними (50–90 %) коронарними ураженнями ступінь стенозування вінцевого русла мав визначальне значення для рішення про ПКВ. Існує потреба в ширшій імплементації методів неінвазивної діагностики та кількісної оцінки ішемії міокарда в пацієнтів з проміжною передтестовою імовірністю стенозування вінцевих артерій, зокрема після проведених раніше реваскуляризаційних утручань.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця, реваскуляризація міокарда, коронарографія, фракційний резерв кровоплину.
| [PDF] | [Література ] |
