Технології діагностики та лікування

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2020.4.3443 

Безпосередні результати ендопротезування черевного відділу аорти у хворих з несприятливою проксимальною шийкою аневризми

С.М. Фуркало, В.А. Кондратюк, О.А. Власенко, І.В. Хасянова, А.В. Хохлов, П.А. Гиндич, І.А. Мазанович, О.О. Пустинцев

ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України», Київ

Більше половини втручань при аневризмі черевного відділу аорти виконуються із застосуванням ендоваскулярних методик. Однак близько 40 % пацієнтів у силу анатомічних характеристик аорти не можуть бути кандидатами для ендопротезування аорти. До анатомічних особливостей, складних для установки стент-графтів, належать коротка проксимальна шийка або її відсутність, ангульована, конічна шийка, а також діаметр аорти, що перевищує можливості ендопротезів. У пацієнтів, у яких традиційна хірургічна корекція не є прийнятною опцією, застосовуються різні технологічні прийоми й оснащення. У спостереження були залучені 16 послідовних пацієнтів з аневризмою черевного відділу аорти, яким було виконано ендопротезування черевного відділу аорти. При аналізі анатомічних характеристик аневризматичного мішка 7 (43,7 %) пацієнтів були віднесені до випадків з несприятливою проксимальною шийкою аневризми, так званою hostile neck, в яких було виконано складні втручання (2 хворих з паралельними графтами), що дозволило домогтися збільшення проксимальної інфраренальної зони імплантації до 16–20 мм, і ад’ювантні, або додаткові, ендоваскулярні процедури – в нашому випадку імплантація ендоанкорів Aptus Heli-FX у 5 хворих з імплантацією від 6 до 8 фіксаторів. Групу порівняння становили 9 пацієнтів зі стандартною шийкою аневризми, в яких були виконані стандартні процедури ендопротезування аорти. Основною анатомічною відмінністю в групах була довжина шийки аневризми – 9,9 і 37,6 мм у першій і другій групах відповідно (p = 0,0003). Операції в групах пройшли без істотних ускладнень і операційної летальності, в першій групі показники тривалості операції, кількості введеного контрасту і променевий час були значно більші, ніж у пацієнтів другої групи. Післяопераційний період у групах не відрізнявся.

Висновки. Застосування сучасних технологічних прийомів дозволяє істотно розширити показання до здійснення операції ендопротезування аорти у хворих з несприятливою анатомією.

Ключові слова: аневризма черевного відділу аорти, ендопротезування черевного відділу аорти.


Непосредственные результаты эндопротезирования брюшного отдела аорты у больных с неблагоприятной проксимальной шейкой аневризмы

С.Н. Фуркало, В.А. Кондратюк, Е.А. Власенко, И.В. Хасянова, А.В. Хохлов, П.А. Гиндич, И.А. Мазанович, А.А. Пустынцев 

ГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А.А. Шалимова НАМН Украины», Киев

Более половины вмешательств при аневризме брюшного отдела аорты выполняются с применением эндоваскулярных методик. Однако около 40 % пациентов в силу анатомических характеристик аорты не могут являться кандидатами для эндопротезирования. Анатомические особенности, сложные или неприемлемые для установки стент-графта, включают короткую проксимальную шейку или ее отсутствие, ангулированную, коническую шейки, а также диаметр аорты, превышающий существующие возможности аортальных эндопротезов. У пациентов, у которых традиционная хирургическая коррекция не приемлема, используют различные технологические приемы и оснащение. В наблюдение включены 16 последовательных пациентов с аневризмой брюшного отдела аорты, у которых было выполнено эндопротезирование. При анализе анатомических характеристик аневризматического мешка 7 (43,7 %) пациентов были отнесены к группе больных с неблагоприятной проксимальной шейкой аневризмы, так называемой hostile neck. У них были выполнены сложные вмешательства (2 больных с применением методики параллельных графтов), что позволило добиться увеличения проксимальной инфраренальной зоны имплантации до 16–20 мм, и адъювантные, или дополнительные, эндоваскулярные процедуры – в нашем случае имплантация эндоанкоров Aptus Heli-FX у 5 больных. Группу сравнения составили 9 пациентов со стандартной шейкой аневризмы, у которых были выполнены стандартные процедуры эндопротезирования брюшного отдела аорты. Основным анатомическим отличием в группах была длина шейки аневризмы – 9,9 и 37,6 мм в первой и второй группах соответственно (p = 0,0003). Операции в группах прошли без существенных осложнений и операционной летальности, в первой группе длительность операции (p = 0,01), количество введенного контраста (p = 0,03) и лучевое время (p = 0,01) были статистически значимо больше, чем у пациентов второй группы. Послеоперационный период в группах не отличался.

Выводы. Применение современных технологических приемов позволяет существенно расширить показания к осуществлению операции эндопротезирования аорты у больных с неблагоприятной анатомией.

Ключевые слова: аневризма брюшного отдела аорты, эндопротезирование брюшного отдела аорты.

[PDF] [Література]