Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2019.4.1520 

Стан внутрішньосерцевої та центральної гемодинаміки в пацієнтів з недостатністю мітрального клапана при хірургічній корекції з кардіопротекцією шляхом електричної фібриляції та інтермітивних перетискань аорти

Б.М. Тодуров 1, 2, Ю.О. Харенко 1, 2, М.В. Хартанович 1, В.Б. Дем’янчук 1, 2, І.Ю. Мокрик 1

1ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
2 Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

Мета роботи – проаналізувати стан внутрішньосерцевої та центральної гемодинаміки в пацієнтів з недостатністю мітрального клапана при хірургічній корекції з кардіопротекцією шляхом електричної фібриляції та інтермітивних перетискань аорти.

Матеріали і методи. Обстежено 45 пацієнтів з недостатністю мітрального клапана, госпіталізованих у ДУ «Інститут серця МОЗ України» для хірургічної корекції вад. Усім хворим було проведено операцію протезування мітрального клапана, а локальний протокол захисту міокарда був здійснений шляхом застосування електричної фібриляції серця та інтермітивних перетискань аорти. Пацієнтам фіксували при надходженні до стаціонару, при виході зі штучного кровообігу, перед переведенням у відділення інтенсивної терапії (ВІТ), при переведені з ВІТ кінцевосистолічний, кінцеводіастолічний і ударний індекси лівого шлуночка, фракцію викиду лівого шлуночка, серцевий індекс, систолічний тиск у легеневій артерії та глобальну поздовжню деформацію міокарда.

Результати. Кінцеводіастолічний індекс у процесі дослідження статистично значуще не змінювався. Кінцевосистолічний індекс на етапах дослідження поступово знижувався і перед переведенням з ВІТ став статистично значуще (p < 0,03) нижчим від початкового, хоча така динаміка не позначилася на ударному індексі. Фракція викиду на виході зі штучного кровообігу статистично незначуще підвищилася до (53,6 ± 4,1) % і потім залишалася практично на одному рівні: (53,2 ± 5,4) % перед переведенням у ВІТ і (54,2 ± 6, 2) % перед переведенням з ВІТ. Модуль глобальної поздовжньої деформації міокарда після закінчення штучного кровообігу статистично значуще (p < 0,003) зменшився до (–11,9 ± 0,8) %, потім поступово повернувся до попереднього рівня. Систолічний тиск у легеневій артерії після корекції вади і після виходу зі штучного кровообігу статистично значуще знизився (до (36,8 ± 2,6) мм рт. ст.; p < 0,0001), далі, перед переведенням у ВІТ, він став ще нижчим (p < 0,004). Усі зміни серцевого індексу протягом дослідження були статистично незначущими.

Висновки. Отримані показники свідчать про те, що використаний метод кардіопротекції не мав негативного впливу на скоротливу здатність міокарда та на показники центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки.

Ключові слова: внутрішньосерцева гемодинаміка, центральна гемодинаміка, недостатність мітрального клапана, кардіопротекція, електрична фібриляція, інтермітивні перетискання аорти.


Состояние внутрисердечной и центральной гемодинамики у пациентов с недостаточностью митрального клапана при хирургической коррекции с кардиопротекцией путем электрической фибрилляции и интермиттирующих пережатий аорты

Б.М. Тодуров 1, 2, Ю.А. Харенко 1, 2, М.В. Хартанович 1, В.Б. Демянчук 1, 2, И.Ю. Мокрик 1

1 ДУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев
2 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев

Цель работы – проанализировать состояние внутрисердечной и центральной гемодинамики у пациентов с недостаточностью митрального клапана при хирургической коррекции с кардиопротекцией путем электрической фибрилляции и интермиттирующих пережатий аорты.

Материалы и методы. Обследовано 45 пациентов с недостаточностью митрального клапана, поступивших в Институт сердца МЗ Украины для хирургической коррекции порока. Всем больным была проведена операция протезирования митрального клапана, а локальный протокол защиты миокарда был осуществлен путем применения электрической фибрилляции сердца и интермиттирующих пережатий аорты в условиях умеренной гипотермии. У пациентов при поступлении в стационар, при выходе из искусственного кровообращения, перед переводом в отделение интенсивной терапии (ОИТ) и при переводе из ОИТ определяли конечносистолический, конечнодиастолический и ударный индексы левого желудочка, фракцию выброса левого желудочка, сердечный индекс, систолическое давление в легочной артерии и глобальную продольную деформацию миокарда.

Результаты. Конечнодиастолический индекс в динамике исследования статистически значимо не изменялся. Конечносистолический индекс на этапах исследования постепенно снижался и перед переводом из ОИТ стал статистически значимо (p < 0,03) ниже исходного, хотя такая динамика не отразилась на величине ударного индекса. Фракция выброса на выходе из перфузии статистически незначимо повысилась до (53,6 ± 4,1) % и затем оставалась практически на одном уровне: (53,2 ± 5,4) % перед переводом в ОИТ и (54,2 ± 6,2) % перед переводом из ОИТ. Модуль глобальной продольной деформации миокарда после окончания перфузии статистически значимо (p < 0,003) уменьшился до (–11,9 ± 0,8) %, затем постепенно вернулся к прежнему уровню. Систолическое давление в легочной артерии после коррекции порока и после выхода из перфузии статистически значимо снизилось (до (36,8 ± 2,6) мм рт. ст.; p < 0,0001), далее, перед переводом в ОИТ, оно стало еще ниже (p < 0,004). Все изменения сердечного индекса в течение исследования были статистически не значимы.

Выводы. Данные показатели свидетельствуют о том, что используемый метод кардиопротекции не имел негативного влияния на сократительную способность миокарда и на показатели центральной и внутрисердечной гемодинамики.

Ключевые слова: внутрисердечная гемодинамика, центральная гемодинамика, недостаточность митрального клапана, кардиопротекция, электрическая фибрилляция, интермиттирующие пережатия аорты.

[PDF] [Література]