Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2020.2.2835 

Рецидиви аритмії тa пізні серцево-судинні ускладнення в пацієнтів із персистентною фібриляцією передсердь після відновлення синусового ритму

У.П. Черняга-Ройко 1, Н.С. Павлик 2, М.С. Сороківський 1, А.В. Акер 2, О.Й. Жарінов 3 

1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
2 Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр
3 Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

Мета роботи – вивчити роль пізніх рецидивів аритмії в прогнозуванні несприятливого перебігу хвороби в пацієнтів із персистентною фібриляцією передсердь (ФП) після кардіоверсії при 9-місячному спостереженні.

Матеріали і методи. До проспективного одноцентрового дослідження залучили 120 пацієнтів з документованою персистентною ФП, яким під час госпіталізації була здійснена успішна кардіоверсія. Після виписування зі стаціонару за хворими проводили подальше спостереження впродовж 9 міс. Демографічні та клініко-функціональні особливості, дані подійного моніторування електрокардіограми (ПМ ЕКГ) упродовж 7 діб, холтерівського моніторування (ХМ ЕКГ), лікування порівнювали у групах пацієнтів із серцево-судинними подіями (n = 15) і без подій (n = 105).

Результати. Упродовж 9-місячного спостереження у 15 (12,5 %) із 120 пацієнтів виникли великі серцево-судинні ускладнення: смерть (n = 1), інсульт (n = 2) та інші тромбоішемічні події (n = 3), інфаркт міокарда (n = 1), декомпенсація серцевої недостатності (n = 4) та абсолютне зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) на 10 % і більше (n = 9). Групи пацієнтів з подіями і без них не мали значущих відмінностей за віком, статтю, антропометричними показниками, факторами ризику, даними ХМ ЕКГ, а також фоновою патологією. Хворі з подіями мали вищий ризик виникнення тромбоемболічних ускладнень за шкалою CHA2DS2-VASс (p = 0,05), менші показники ФВЛШ (р = 0,00009), більше симптомних рецидивів ФП (р = 0,08), шлуночкових екстрасистол (р = 0,08) і короткочасних пробіжок передсердних тахіаритмій тривалістю до 30 с (р = 0,05) за даними ПМ ЕКГ. У них ФП значно частіше переходила в перманентну форму (р = 0,002). При аналізі отриманого лікування впродовж 9-місячного спостереження хворі з подіями частіше отримували серцеві глікозиди (р = 0,04).

Висновки. Основними відмінностями пацієнтів із персистентною формою ФП після успішного відновлення синусового ритму, в яких впродовж 9 міс виникали події, були вищий бал за шкалою CHA2DS2-VASс та нижча вихідна ФВЛШ, більша частота пізніх рецидивів ФП, зокрема перехід у постійну форму, частіша реєстрація короткочасних пароксизмів передсердної тахіаритмії під час ПМ ЕКГ після 9 міс спостереження, а також застосування дигоксину впродовж періоду спостереження.

Ключові слова: персистентна фібриляція передсердь, рецидиви, серцево-судинні ускладнення.


Рецидивы аритмии и поздние сердечно-сосудистые осложнения у пациентов с персистирующей фибрилляцией предсердий после восстановления синусового ритма

У.П. Черняга-Ройко 1, Н.С. Павлик 2, М.С. Сорокивский 1, А.В. Акер 2, О.И. Жаринов 3

1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
2 Львовский областной клинический лечебно-диагностический кардиологический центр
3 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев

Цель работы – изучить роль поздних рецидивов аритмии в прогнозировании неблагоприятного течения заболевания у пациентов с персистирующей фибрилляцией предсердий (ФП) после кардиоверсии при 9-месячном наблюдении.

Материалы и методы. В проспективное одноцентровое исследование включили 120 пациентов с документированной персистирующей ФП, которым во время госпитализации была проведена успешная кардиоверсия. После выписки из стационара за больными проводилось дальнейшее наблюдение в течение 9 мес. Демографические и клинико-функциональные особенности, данные событийного мониторирования электрокардиограммы (СМ ЭКГ) в течение 7 суток, холтеровского мониторирования (ХМ ЭКГ) и лечение сравнивали в группах пациентов с событиями (n = 15) и без событий (n = 105).

Результаты. В течение 9-месячного наблюдения у 15 (12,5 %) из 120 больных возникли большие сердечно-сосудистые осложнения: смерть (n = 1), инсульт (n = 2) и другие тромбоишемические события (n = 3), инфаркт миокарда (n = 1), декомпенсация сердечной недостаточности (n = 4) и абсолютное снижение фракции выброса левого желудочка (ФВЛЖ) на 10 % и более (n = 9). Пациенты с событиями и без них не имели значимых различий по возрасту, полу, антропометрическим показателям, факторам риска, данным ХМ ЭКГ, а также фоновой патологии. Больные с событиями имели более высокий риск возникновения тромбоэмболических осложнений по шкале CHA2DS2-VASс (p = 0,05), низкие показатели ФВЛЖ (р = 0,00009), больше симптомных рецидивов ФП (р = 0,08), желудочковых экстрасистол (р = 0,08) и кратковременных пароксизмов предсердных тахиаритмий, продолжительностью до 30 с (р = 0,05) по данным СМ ЭКГ. В них ФП значительно чаще переходила в перманентную форму (р = 0,002). При анализе полученного лечения в течение 9-месячного наблюдения больные с событиями чаще получали сердечные гликозиды (р = 0,04).

Выводы. Основными отличиями пациентов с персистирую щей формой ФП после успешного восстановления ритма, у которых в течение 9 месяцев возникали события, были более высокий балл по шкале CHA2DS2-VASc, меньшая исходная ФВ ЛЖ, большая частота поздних рецидивов ФП, в том числе переход в постоянную форму, более частая регистрация кратковременных пароксизмов предсердной тахиаритмии при СМ ЭКГ после 9 мес наблюдения, а также применение дигоксина в течение периода наблюдения.

Ключевые слова: персистирующая фибрилляция предсердий, рецидивы, сердечно-сосудистые осложнения.

[PDF] [Література]