Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2020.2.1827 

Прогностична роль васкулоендотеліального фактора росту А в пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда

М.П. Копиця, І.М. Кутя, Ю.В. Родіонова, Я.В. Гільова

ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», Харків

Мета роботи – оцінити прогностичну роль васкулоендотеліального фактора росту А (ВЕФР-А) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST після успішної реваскуляризації протягом 6-місячного періоду спостереження.

Матеріали і методи. У дослідження залучено 135 пацієнтів з ГІМ з елевацією сегмента ST – 109 (80,7 %) чоловіків і 26 (19,3 %) жінок віком у середньому (59,21 ± 8,92) року. Групу контролю становили 30 практично здорових осіб. Залученим у дослідження хворим відновлено кровоплин на рівні ТІМІ ІІІ. Концентрацію ВЕФР-А визначали імуноферментним методом. Кров для визначення рівня ВЕФР-А забирали на 5-ту–7-му добу захворювання.

Результати. Рівень ВЕФР-А у хворих основної групи становив 247,94 [107,22–486,50] пг/мл, в осіб контрольної групи – 80,76 [56,20–149,51] пг/мл (р = 0,011). Сформовано дві групи хворих: 1-ша (n = 29; 21,5 %) – пацієнти, які досягли комбінованої кінцевої точки, 2-га (n = 106) – пацієнти без серцево-судинних подій. У хворих 1-ї групи були зниженими фракція викиду лівого шлуночка (р = 0,002), кліренс креатиніну (р = 0,018), а показник діастолічної функції Е/Е´ був статистично значуще (р = 0,007) вищим, ніж у пацієнтів 2-ї групи. Рівень ВЕФР-А був статистично значуще нижчим у пацієнтів 1-ї групи – 217,40 [102,54–473,78] пг/мл проти 311,45 [204,20–680,86] пг/мл у пацієнтів 2-ї групи (р = 0,046). Визначено пороговий рівень ВЕФР-А: ≤ 255,72 пг/мл (площа під ROC-кривою 0,630; 95 % довірчий інтервал 0,534–0,719; р = 0,0472). Концентрація біомаркера нижче від зазначеного рівня з чутливістю 72 % та специфічністю 58 % має негативне прогностичне значення протягом 6 міс після ГІМ з елевацією сегмента ST. Мультиваріантний регресійний логістичний аналіз предикторів комбінованої кінцевої точки показав, що рівень ВЕФР-А, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХCЛПНЩ) та ускладнений перебіг гострого періоду інфаркту міокарда є предикторами несприятливого перебігу хвороби (р = 0,005).

Висновки. У хворих, які досягли кінцевої точки, зафіксовано статистично значуще нижчу концентрацію ВЕФР-А (р = 0,011). Зниження рівня ВЕФР-А < 255,72 пг/мл є чутливим прогностичним маркером несприятливого перебігу післяінфарктного періоду. Побудована прогностична модель розвитку несприятливих подій протягом 6 міс спостереження, до якої увійшли концентрація ВЕФР-А, ХCЛПНЩ та наявність ускладнень у гострий період хвороби, підвищує точність прогнозування переважно за рахунок поліпшення специфічності.

Ключові слова: васкулоендотеліальний фактор росту А, гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, прогноз.


Прогностическая роль васкулоэндотелиального фактора роста А у пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда с элевацией сегмента ST в течение 6-месячного периода наблюдения

Н.П. Копица, И.Н. Кутя, Ю.В. Родионова, Я.В. Гилёва

ГУ «Национальный институт терапии имени Л.Т. Малой НАМН Украины», Харьков

Цель работы – оценить прогностическую роль васкулоэндотелиального фактора роста А (ВЭФР-А) у пациентов с острым инфарктом миокарда (ОИМ) с элевацией сегмента ST после успешной реваскуляризации в течение 6-месячного периода наблюдения.

Материалы и методы. Обследовано 135 больных с ОИМ с элевацией сегмента ST – 109 (80,7 %) мужчин и 26 (19,3 %) женщин в возрасте в среднем (59,21 ± 8,92) года. Группу контроля составили 30 практически здоровых лиц. Включены в исследование больные, которым восстановлен кровоток на уровне TIMI III. Концентрацию ВЭФР-А определяли иммуноферментным методом. Кровь для определения уровня ВЭФР-А забирали на 5–7-е сутки заболевания.

Результаты. Уровень ВЭФР-А в основной группе составил 247,94 [107,22–486,50] пг/мл, в контрольной – 80,76 [56,20–149,51] пг/мл (р = 0,011). Сформированы две группы больных: 1-я (n = 29; 21,5 %) – пациенты, достигшие комбинированной конечной точки, 2-я (n = 106) – пациенты без сердечно-сосудистых событий. У пациентов 1-й группы были снижены фракция выброса левого желудочка (р = 0,002), клиренс креатинина (р = 0,018), а показатель диастолической функции Е/Е´ был статистически значимо (р = 0,007) выше, чем у больных 2-й группы. Уровень ВЭФР-А был статистически значимо ниже у пациентов 1-й группы – 217,40 [102,54– 473,78] пг/мл по сравнению с 311,45 [204,20–680,86] пг/мл у пациентов 2-й группы (р = 0,046). Определено пороговое значение ВЭФР-А: ≤ 255,72 пг/мл (площадь под ROC-кривой 0,630; 95 % доверительный интервал 0,534–0,719; р = 0,0472). Концентрация биомаркера ниже указанного уровня с чувствительностью 72 % и специфичностью 58 % имеет отрицательное прогностическое значение в течение 6 мес после ОИМ с элевацией сегмента ST. Мультивариантный регрессионный логистический анализ предикторов комбинированной конечной точки показал, что уровень ВЭФР-А, холестерина липопротеинов низкой плотности (ХCЛПНП) и осложненное течение острого периода инфаркта миокарда являются предикторами неблагоприятного течения болезни (р = 0,005).

Выводы. У больных, достигших конечной точки, зафиксирована статистически значимо более низкая концентрация ВЭФР-А (р = 0,011). Снижение уровня ВЭФР-А < 255,72 пг/мл является чувствительным прогностическим маркером неблагоприятного течения послеинфарктного периода. Построенная прогностическая модель развития неблагоприятных событий, в которую вошли концентрация ВЭФР-А, ХCЛПНП и наличие осложнений в острый период болезни, повышает точность прогнозирования преимущественно за счет улучшения специфичности.

Ключевые слова: васкулоэндотелиальный фактор роста А, острый инфаркт миокарда с элевацией сегмента ST, прогноз.

[PDF] [Література]