Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2018.1.1424

Ефективність та безпечність періопераційного застосування статинів при проведенні аортокоронарного шунтування

І.В. Шклянка 1, 2, О.Й. Жарінов 1, К.О. Міхалєв 3, О.А. Єпанчінцева 1, 2, Б.М. Тодуров 1, 2

1 Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ
2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ

Мета роботи – оцінити ефективність та безпечність періопераційного прийому статинів при проведенні аортокоронарного шунтування (АКШ).

Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), послідовно відібраних для операції АКШ. Залежно від особливостей застосування статинів у періопераційний період пацієнти були ретроспективно поділені на три групи: перша група – не отримували статинів принаймні протягом тижня до операції (n = 30), друга група – приймали статини в помірних або низьких дозах (n = 107), третя група – приймали статини у високих дозах (протягом не менше ніж одного тижня до операції (n = 18). Пацієнтів, що приймали високоінтенсивну терапію статинами упродовж менше 7 днів до дня операції, відносили до другої групи.

Результати. Порівнювані групи не мали значущих відмінностей щодо супутніх захворювань та демографічних показників. Післяопераційні ускладнення виникли загалом у 66 (42,6 %) пацієнтів. Відсутність періопераційної терапії статинами асоціювалася з більш частим виникненням післяопераційних ускладнень порівняно з терапією статинами в помірних та високих дозах (73 %, 36 %, 28 % пацієнтів у клінічних групах, відповідно; р1-2 = 0,003, р1-3 = 0,018). Частота виникнення післяопераційної фібриляції передсердь була значно нижчою у 2-й та 3-й групі, порівняно з 1-ю групою (р1-2 < 0,001 та р1-3 < 0,001). У першій групі зафіксовано 4 випадки гострої серцевої недостатності та по одному випадку гострого інфаркту міокарда, гострої дихальної недостатності та значущої блокади, що потребувала імплантації штучного водія ритму, при цьому в інших групах таких випадків не зафіксовано. Випадки гострого пошкодження нирок зауважили з однаковою частотою у першій та другій групах (по 10 %), у третій групі – не реєстрували. Значущих відмінностей змін у динаміці рівнів печінкових проб у групах не спостерігали.

Висновки. Відсутність періопераційної терапії статинами асоціюється з більшою частотою виникнення післяопераційних ускладнень. Періопераційне призначення статинів поєднувалося зі зменшенням частоти післяопераційної фібриляції передсердь та не супроводжувалося значущими змінами в динаміці маркерів печінкової та ниркової дисфункції, в тому числі на тлі прийому високих доз препаратів.

Ключові слова: аортокоронарне шунтування, статини, періопераційний період, ускладнення.


Эффективность и безопасность периоперационного применения статинов при проведении аортокоронарного шунтирования

И.В. Шклянка 1, 2, О.И. Жаринов 1, К.А. Михалев 3, О.А. Епанчинцева 1,  2, Б.М. Тодуров 1, 2

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев
2 ГУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев
3 ГНУ «Научно-практический центр профилактической и клинической медицины» Государственного управления делами, Киев

Цель работы – оценить эффективность и безопасность периоперационного приема статинов при проведении аортокоронарного шунтирования (АКШ).

Материалы и методы. В одноцентровом исследовании проанализировали данные, полученные при клинико-инструментальном обследовании 155 пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС), последовательно отобранных для операции АКШ. В зависимости от особенностей применения статинов в периоперационный период пациенты были ретроспективно разделены на три группы: первая группа – не получали статинов в течение по крайней мере недели до операции (n = 30), 2-я группа – принимали статины в умеренных или низких дозах (n = 107), 3-я группа – принимали статины в высоких дозах в течение не менее одной недели до операции (n = 18). Пациентов, принимавших высокоинтенсивную терапию статинами в течение менее 7 дней до дня операции, включали во вторую группу.

Результаты. Сравниваемые группы не имели значимых различий сопутствующих заболеваний и демографических показателей. Послеоперационные осложнения возникли всего у 66 (42,6 %) пациентов. Отсутствие периоперационной терапии статинами ассоциировалась с более частым возникновением послеоперационных осложнений по сравнению с терапией статинами в умеренных и высоких дозах (73 %, 36 %, 28 % пациентов в клинических группах, соответственно; р1-2 = 0,003, р1-3 = 0,018). Частота возникновения послеоперационной фибрилляции предсердий была значительно ниже во второй и третьей группах по сравнению с первой группой (р1-2 < 0,001 и р1-3 < 0,001). В первой группе зафиксировано 4 случая острой сердечной недостаточности и по одному случаю острого инфаркта миокарда, острой дыхательной недостаточности и значимой блокады, которая потребовала имплантации искусственного водителя ритма, зато в других группах таких случаев не зафиксировано. Случаи острого повреждения почек заметили с одинаковой частотой в первой и второй группах (по 10 %), в третьей группе – не регистрировали. Значимых различий изменений в динамике активности печеночных проб в группах не наблюдали.

Выводы. Отсутствие периоперационной терапии статинами ассоциируется с большей частотой возникновения послеоперационных осложнений. Периоперационное назначение статинов сочеталось с уменьшением частоты послеоперационной фибрилляции предсердий и не сопровождалось значимыми изменениями в динамике маркеров печеночной и почечной дисфункции, в том числе на фоне приема высоких доз препаратов.

Ключевые слова: аортокоронарное шунтирование, статины, периоперационный период, осложнения.

 

[PDF] [Література]