Оригінальні дослідження

Використання алографтів у лікуванні протезного ендокардиту аортальногоклапана і висхідного відділу аорти

С.В. Спіридонов

Республіканський науково-практичний центр «Кардіологія», Мінськ, Республіка Білорусь 

Мета роботи – вивчити безпосередні та віддалені результати протезування кореня аорти з використанням алографтів у пацієнтів із протезним ендокардитом після раніше перенесених операцій протезування аортального клапана та/або кореня аорти.

Матеріали і методи. З лютого 2009 р. до червня 2016 р. 26 пацієнтам з протезним ендокардитом аортального клапана та/або протезом висхідного відділу аорти виконано репротезування з використанням алографтів. У 50 % випадків при первинній операції виконували тільки протезування аортального клапана, в 50 % випадків – аортального клапана і висхідної аорти. Ехокардіографію проводили через 10 діб після імплантації алографта і в терміни через 3, 6 і 12 місяців, 2 роки, 3 роки і 5 років після оперативного втручання. Аналіз віддалених результатів охоплював усі випадки смертей, ускладнень, пов’язаних з протезом, і рецидиви ендокардиту.

Результати. 30-денна летальність становила 23,1 %. Систему екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) застосовували у 5 (19,2 %) хворих. У 4 (80 %) пацієнтів вдалося згодом зупинити роботу системи і від’єднати її. Пов’язаних з протезом ускладнень не виявлено. Відсутність потреби в повторних операціях з приводу структурного ураження клапана становила 100 % за досліджуваний період. Рецидив інфекції виник у 1 (3,8 %) пацієнта через 4 роки після операції, що призвело до летального результату.

Висновки. Повторні операції з використанням алографтів – ефективний метод лікування протезного ендокардиту. Найбільш поширеними мікроорганізмами інфікування при протезному ендокардиті були коки (Staphylococcus, що в 84,6 % випадків супроводжувалося руйнуванням паравальвулярних структур і формуванням абсцесів. Серцева недостатність у цієї категорії хворих є основною причиною ускладнень, які потребують застосування системи ЕКМО у 19,2 % пацієнтів. У 80 % випадків вдається надалі від’єднати систему ЕКМО. Використання алографтів для лікування протезного ендокардиту забезпечує високу стійкість до інфекційного процесу і відсутність рецидивів інфекційного процесу протягом 3 років після оперативного втручання.

Ключові слова: алографти, протезний ендокардит, повторні операції.

 


Использование аллографтов в лечении протезного эндокардита аортального клапана и восходящего отдела аорты

С.В. Спиридонов

Республиканский научно-практический центр «Кардиология», Минск, Республика Беларусь

Цель работы – изучить непосредственные и отдаленные результаты протезирования корня аорты с использованием аллографтов у пациентов с протезным эндокардитом после ранее перенесенных операций протезирования аортального клапана и/или корня аорты.

Материалы и методы. С февраля 2009 г. по июнь 2016 г. 26 пациентам с протезным эндокардитом аортального клапана и/или протезом восходящего отдела аорты выполнено репротезирование с использованием аллографтов. В 50 % случаев при первичной операции выполняли только протезирование аортального клапана, в 50 % случаев – аортального клапана и восходящей аорты. Эхокардиографию проводили через 10 суток после имплантации аллографта и в сроки через 3, 6 и 12 месяцев, 2 года, 3 года и 5 лет после оперативного вмешательства. Анализ отдаленных результатов включал все случаи летальных исходов, осложнений, связанных с протезом, и рецидивы эндокардита.

Результаты. 30-дневная летальность составила 23,1 %. Систему экстракорпоральной мембранной оксигенации (ЭКМО) подключали 5 (19,2 %) больным. У 4 (80 %) пациентов удалось впоследствии остановить работу системы и отключить ее. Связанных с протезом осложнений не выявлено. Отсутствие потребности в повторных операциях по поводу структурного поражения клапана составила 100 % за исследуемый период. Рецидив инфекции возник у 1 (3,8 %) пациента через 4 года после операции, что привело к летальному исходу.

Выводы. Повторные операции c использованием аллографтов являются эффективным методом лечения протезного эндокардита. Наиболее распространенными микроорганизмами инфицирования при протезном эндокардите являлись грамположительные кокки – Staphylococcus, что в 84,6 % случаев сопровождалось разрушением паравальвулярных структур и формированием абсцессов. Сердечная недостаточность у данной категории больных является основной причиной осложнений, требующих подключения системы ЭКМО у 19,2 % пациентов. В 80 % случаев удается в дальнейшем отключить систему ЭКМО. При использовании аллографтов для лечения активного инфекционного и протезного эндокардита отмечены высокая устойчивость к инфекционному процессу и отсутствие рецидивов инфекционного процесса в течение 3 лет после оперативного вмешательства.

Ключевые слова: аллографты, протезный эндокардит, повторные операции.

[PDF] [Література]