Оригінальні дослідження
Клінічні характеристики та застосування статинів у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця при скеруванні для виконання ангіографії або аортокоронарного шунтування
І.В. Шклянка 1, 2, О.Й. Жарінов 1, К.О. Міхалєв 3, О.А. Єпанчінцева 1, 2
1 Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ
2 ДУ «Інститут серця МОЗ України», Київ
3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ
Мета роботи – зіставити клінічні характеристики та частоту призначення статинів у реальній клінічній практиці в пацієнтів, скерованих у спеціалізовану клініку для здійснення ангіографії або аортокоронарного шунтування.
Матеріали та методи. У ретроспективному «зрізовому» одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при первинному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця, послідовно відібраних для операції аортокоронарного шунтування. Залежно від внесення статинів у перелік лікарських призначень, хворих ретроспективно поділили на дві групи: ті, яким призначили статини при первинному скеруванні в спеціалізований кардіохірургічний центр для ангіографії або реваскуляризації (n = 84), та ті, яким не призначили статини (n = 71).
Результати. Обстежена когорта пацієнтів характеризувалася наявністю перенесених раніше коронарних подій, ознак атеросклерозу периферичних артерій та інших абсолютних показань для терапії статинами в більшості випадків. Водночас групи хворих, яким призначили і не призначили статини, не відрізнялися за більшістю демографічних, клініко-інструментальних характеристик, супутніх хвороб і чинників ризику. Відсутність терапії статинами асоціювалася з вищими рівнями загального холестерину та інтерлейкіну-6 порівняно з групою пацієнтів, які приймали статини (загальний холестерин – відповідно 4,8 проти 4,2 ммоль/л (р = 0,016) та інтерлейкін-6 – відповідно 4,4 проти 3,1 пг/мл (р=0,022)). Загалом статини були призначені 54,2 % пацієнтів, з яких високі дози отримували 17 (20,2 %) осіб, помірні – 46 (54,8 %), низькі – 21 (25 %).
Висновки. Отримані дані свідчать про недостатній рівень амбулаторного застосування препаратів з групи статинів у пацієнтів з ішемічною хворобою серця при скеруванні на реваскуляризацію міокарда та значну невідповідність клінічних характеристик і реального застосування статинів. Таким чином, існує нагальна потреба у визначенні оптимального дозування, термінів призначення та призупинення терапії статинами при підготовці пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця до операції аортокоронарного шунтування.
Ключові слова: статини, стабільна ішемічна хвороба серця, аортокоронарне шунтування.
Клинические характеристики и применение статинов у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца при направлении для проведения ангиографии или аортокоронарного шунтирования
И.В. Шклянка 1, 2, О.И. Жаринов 1, К.А. Михалев 3, О.А. Епанчинцева 1, 2
1 Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, Киев
2 ГУ «Институт сердца МЗ Украины», Киев
3 ДГНУ «Научно-практический центр профилактической и клинической медицины», Киев
Цель работы – сопоставить клинические характеристики и частоту назначения статинов в реальной клинической практике у пациентов, направленных в специализированную клинику для выполнения ангиографии или аортокоронарного шунтирования.
Материалы и методы. В ретроспективном «срезовом» одноцентровом исследовании проанализировали данные, полученные при первичном обследовании 155 пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца, последовательно отобранных для операции аортокоронарного шунтирования. В зависимости от включения статинов в перечень лекарственных назначений, пациентов ретроспективно разделили на две группы: тех, которым назначили статины при первичном направлении в специализированный кардиохирургический центр для ангиографии или реваскуляризации (n = 84), и тех, которым не назначили статины (n = 71).
Результаты. Обследованная когорта пациентов характеризовалась наличием перенесенных ранее коронарных событий, проявлений атеросклероза периферических артерий и других абсолютных показаний для терапии статинами в подавляющем большинстве случаев. В то же время, группы пациентов, которым назначили и не назначили статины, не отличались по большинству демографических, клинико-инструментальных характеристик, сопутствующих болезней и факторов риска. Отсутствие терапии статинами ассоциировалось с более высокими уровнями общего холестерина и интерлейкина-6 по сравнению с группой пациентов, принимавших статины (общий холестерин – соответственно 4,8 и 4,2 ммоль/л (р = 0,016) и интерлейкин-6 – соответственно, 4,4 и 3,1 пг/мл (р = 0,022)). В целом статины были назначены 54,2 % пациентов, из которых высокие дозы получали 17 (20,2 %) лиц, умеренные – 46 (54,8 %), низкие – 21 (25 %).
Выводы. Полученные данные свидетельствуют о недостаточном уровне амбулаторного применения препаратов из группы статинов у пациентов с ишемической болезнью сердца при направлении на реваскуляризацию миокарда и значительном несоответствии клинических характеристик и реального применения статинов. Следовательно, существует настоятельная потребность в определении оптимальной дозировки, сроков назначения и приостановки терапии статинами при подготовке пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца к операции аортокоронарного шунтирования.
Ключевые слова: статины, стабильная ишемическая болезнь сердца, аортокоронарное шунтирование.
| [PDF] | [Література] |
