Новини кардіології та кардіохірургії

Вплив небівололу на податливість аорти в пацієнтів із цукровим діабетом та максимальною блокадою ренін-ангіотензинової системи: дослідження EFFORT

А. Briasoulis, R. Oliva, R. Kalaitzidis, C. Flynn, I. Lazich, C. Schlaffer, G. Bakris 

Cекція ендокринології, діабету й метаболізму, Відділ медицини, Центр вивчення гіпертензії ASH, Університет Чикаго – факультет медицини, Чикаго, Іллінойс, США 

Сприятливі ефекти небівололу на жорсткість аорти та ендотеліальну дисфункцію добре відомі та відрізня- ються від таких у β-адреноблокаторів без властивостей вазодилатації. У цьому дослідженні перевіряєть ся гіпоте- за про те, що додавання небівололу до лікування пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, які є в основному афроамериканцями й уже отримують максимально переносні дози блокаторів ренін-ангіотензино вої системи (РАС), сприятиме подальшому поліпшенню податливості артерій великого діаметра. Пацієнти із ЦД 2-го типу та артеріальною гіпертензією, які отримували максимально переносні дози блокаторів РАС (n = 70), були рандо- мізовані у групи щоденного прийому небівололу або метопрололу сукцинату. Дози титрували до тих пір, поки рівень систолічного артеріального тиску (САТ) не становив < 130 мм рт. ст. Визначення центрального аорталь- ного тиску та інших гемодинамічних показників за допомогою апланаційної тонометрії на променевій артерії та аналіз швидкості поширення пульсової хвилі (ШППХ) проводили регулярно під час повторних візитів упро- довж 6-місячного періоду. В обох групах – метопрололу сукцинату й небівололу – виявлено зниження САТ на плечовій артерії (на (8,2 ± 4,3) мм рт. ст. (р = 0,01) та на (7,8 ± 3,7) мм рт. ст. (р = 0,002) відповідно) та діастолічного артеріального тиску (ДАТ) в аорті (на (2,4 ± 1,8) мм рт. ст. (р = 0,039) та на (4,0 ± 2,9) мм рт. ст. (р = 0,013) відповід- но). Рівень САТ в аорті статистично значуще знизився лише у групі небівололу (зі (125,3 ± 8,0) до (121,6 ± 8,2) мм рт. ст.; р = 0,025). Не виявлено статистично значущих відмінностей між порівнюваними групами щодо ступеня зниження аортального САТ, ДАТ, індексу аугментації або ШППХ. Статистично значуще збільшення рівня гліко- зильованого гемоглобіну спостерігали лише в групі метопрололу. У пацієнтів з добре контрольованим ЦД 2-го типу та артеріальною гіпертензією, які отримують максимально переносні дози блокаторів РАС, небіволол, порівняно з метопрололу сукцинатом, не сприяє додатковому, статистично значущому зниженню величини артеріального тиску в аорті, однак підтримує стабільний метаболічний профіль.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, артеріальний тиск, β-адреноблокатори.


Влияние небиволола на податливость аорты у пациентов с сахарным диабетом и максимальной блокадой ренин-ангиотензиновой системы: исследование EFFORT

А. Briasoulis, R. Oliva, R. Kalaitzidis, C. Flynn, I. Lazich, C. Schlaffer, G. Bakris 

Секция эндокринологии, диабета и метаболизма, Отдел медицины, Центр изучения гипертензии ASH, Университет Чикаго – факультет медицины, Чикаго, Иллинойс, США

Благоприятные эффекты небиволола на жесткость аорты и эндотелиальной дисфункции хорошо известны и отличаются от таковых у β-адреноблокаторов без свойств вазодилатации. В этом исследовании проверяется гипотеза о том, что добавление небиволола к лечению пациентов с сахарным диабетом (СД) 2-го типа, которые являются в основном афроамериканцами и уже получают максимально переносимые дозы блокаторов ренин- ангиотензиновой системы (РАС), будет способствовать дальнейшему улучшению податливости артерий боль- шого диаметра. Пациенты с СД 2-го типа и артериальной гипертензией, получавшие максимально переносные дозы блокаторов РАС (n = 70), были рандомизированы в группы ежедневного приема небиволола или мето- пролола сукцината. Дозы титровали до тех пор, пока уровень систолического артериального давления (САД) не составил < 130 мм рт. ст. Определение центрального аортального давления и других гемодинамических показателей с помощью апланационной тонометрии на лучевой артерии и анализ скорости распространения пульсовой волны (СРПВ) проводили регулярно во время повторных визитов в течение 6-месячного периода. В обеих группах – метопролола сукцината и небиволола – выявлено снижение САД на плечевой артерии (на (8,2 ± 4,3) мм рт. ст. (р = 0,01) и (на (7,8 ± 3,7) мм рт. ст. (р = 0,002) соответственно) и диастолического артериально- го давления (ДАД) в аорте (на (2,4 ± 1,8) мм рт. ст. (р = 0,039) и на (4,0 ± 2,9) мм рт. ст. (р = 0,013) соответственно). Уровень САД в аорте статистически значимо снизился только в группе небиволола (с (125,3 ± 8,0) до (121,6 ± 8,2) мм рт. ст.; р = 0,025). Не выявлено статистически значимых различий между сравниваемыми группами по сте- пени снижения аортального САД, ДАД, индекса аугментации или СРПВ. Статистически значимое увеличение уровня гликозилированного гемоглобина наблюдали только в группе метопролола. У пациентов с хорошо контролируемым СД 2-го типа и артериальной гипертензией, получающих максимально переносимые дозы блокаторов РАС, небиволол по сравнению с метопролола сукцинатом, не способствует дополнительному, статистически значимому снижению величины артериального давления в аорте, однако поддерживает стабильный метаболический профиль.

Ключевые слова: артериальная гипертензия, сахарный диабет, артериальное давление, β-адрено- блокаторы.

 

[PDF] [Література]