Оригінальні дослідження

DOI: http://doi.org/10.31928/2305-3127-2019.2.3138 

Вплив реваскуляризації міокарда на віддалений прогноз у пацієнтів із гострим коронарним синдромом та супутніми захворюваннями

Р.Р. Коморовський

Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського

Мета роботи – оцінити вплив реваскуляризації міокарда на віддалений прогноз у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) і супутніми захворюваннями.

Матеріали і методи. Проведено аналіз виживання 337 послідовних пацієнтів із ГКС з урахуванням простого індексу коморбідності (ІК) і стратегії лікування. Як кінцеві точки дослідження розглядали серцеву смерть або нефатальний інфаркт міокарда (ІМ).

Результати. Наявність коморбідних станів встановлено у 150 (45 %) пацієнтів. За значеннями простого ІК розподіл пацієнтів був таким: 0 – 187 (55 %), 1 – 71 (21 %), ≥ 2 – 79 (23 %). Упродовж періоду спостереження (медіана – 19 міс) настання кінцевої точки (серцевої смерті або нефатального ІМ) зареєстровано у 29 (9 %) пацієнтів. Спостерігався статистично значущий лінійний тренд до збільшення частоти подій при зростанні ІК (χ2 = 14,59; р = 0,0001). Прогностичний ефект реваскуляризації міокарда щодо досягнення кінцевих точок суттєво не відрізнявся від ефекту консервативного лікування і при ІК = 0 відношення ризиків (ВР) становило 0,75; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,16–3,33 (р = 0,68), при ІК = 1 ВР становило 1,71; 95 % ДІ 0,325–10,20 (р = 0,61), при ІК ≥ 2 ВР становило 0,65; 95 % ДІ 0,23–1,84 (р = 0,42). Предикторами серцевих подій були фракція викиду лівого шлуночка, ураження периферійних артерій та ІК ≥ 2.

Висновок. Інвазивна стратегія лікування порівняно із консервативним підходом у пацієнтів із ГКС і коморбідністю та мультиморбідністю не дозволила в цьому дослідженні досягти статистично значущого зниження ризику смерті та нефатального ІМ у віддалений період. 

Kлючові слова: гострий коронарний синдром, коморбіднiсть, мультиморбідність, прогноз, реваскуляризація.

Влияние реваскуляризации миокарда на отдаленный прогноз у пациентов с острым коронарным синдромом и сопутствующими заболеваниями

Р.Р. Коморовский

Тернопольский национальный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского

Цель работы – оценить влияние реваскуляризации миокарда на отдаленный прогноз у больных с острым коронарным синдромом (ОКС) и сопутствующими заболеваниями.

Материалы и методы. Проведен анализ выживания 337 последовательных пациентов с ОКС с учетом простого индекса коморбидности (ИК) и стратегии лечения. В качестве конечных точек исследования рассматривали сердечную смерть или нефатальный инфаркт миокарда (ИМ).

Результаты. Наличие коморбидных состояний установлено у 150 (45 %) пациентов. По значениям простого ИК распределение пациентов был таким: 0 – 187 (55 %), 1 – 71 (21 %), ≥ 2 – 79 (23 %). В течение периода наблюдения (медиана – 19 мес) наступление конечной точки (сердечной смерти или нефатального ИМ) зарегистрировано у 29 (9 %) пациентов. Наблюдался статистически значимый линейный тренд к увеличению частоты событий при росте ИК (χ2 = 14,59; р = 0,0001). Прогностический эффект реваскуляризации миокарда по достижению конечных точек существенно не отличался от эффекта консервативного лечения и при ИК = 0 отношение рисков (ОР) составило 0,75; 95 % доверительный интервал (ДИ) 0,16–3,33 (р = 0,68), при ИК = 1 ОР составило 1,71; 95 % ДИ 0,325–10,20 (р = 0,61), при ИК ≥ 2 ОР составило 0,65; 95 % ДИ 0,23–1,84 (р = 0,42). Предикторами сердечных событий были фракция выброса левого желудочка, поражение периферических артерий и ИК ≥ 2.

Вывод. Инвазивная стратегия лечения по сравнению с консервативным подходом у пациентов с ОКС и коморбидностью и мультиморбидностью не позволила в данном исследовании достичь статистически значимого снижения риска смерти и нефатального ИМ в отдаленный период.

Kлючевые слова: острый коронарный синдром, коморбиднiсть, мультиморбиднисть, прогноз, реваскуляризация.