Оригінальні дослідження

Значення реваскуляризації та прихильності до терапії в розвитку серцево-судинних ускладнень при тривалому спостереженні
у хворих з інфарктом міокарда правого шлуночка на тлі інфаркту міокарда із зубцем Q задньої стінки лівого шлуночка

В.Й. Целуйко 1, Т.А. Лозова 2, В.П. Желєзний 2, О.С. Сасюк 2

1 Харківська медична академія післядипломної освіти
2 Сумська міська клінічна лікарня № 1

Мета роботи – оцінити роль відтермінованої хірургічної реваскуляризації та прихильності до медикаментозної терапії як чинників, що впливають на довгостроковий прогноз, у пацієнтів з інфарктом міокарда (ІМ) правого шлуночка (ПШ) на тлі ІМ із зубцем Q задньої стінки лівого шлуночка (ЗСЛШ).

Матеріал і методи. Обстежено 155 хворих віком (64,11 ± 0,78) року з ІМ ПШ на тлі ІМ із зубцем Q ЗСЛЖ. Планову реваскуляризацію (ЧКВ, АКШ) виконали протягом року після ІМ. Прихильність до терапії оцінювали через 6 і 30 міс. Комбінована кінцева точка охоплювала нестабільну стенокардію, повторний ІМ, гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) і серцево-судинну смерть. Період спостереження становив (30,6 ± 4,5) міс.

Результати. До 1-ї групи (хірургічне лікування) ввійшли 68 (43,9 %) хворих, до 2-ї групи (консервативна терапія) – 87 (56,1 %) пацієнтів. Частота комбінованої серцево-судинної точки була достовірно нижчою в 1-й групі (р = 0,00001). Планова реваскуляризація після ІМ ПШ супроводжувалася достовірним зменшенням частоти повторних ІМ (р = 0,05), ГПМК (р = 0,0413) та нестабільної стенокардії (р = 0,00001) протягом 30 міс. Зменшення частоти виникнення серцево-судинних подій у 1-й групі асоціювалося (р < 0,05) з кращою прихильністю до терапії інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту / блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ (86,7–79,4 %), статинами (97,1–64,7 %) і клопідогрелем (98,5–79,4 %) протягом 6 міс та в кінці періоду спостереження порівняно з пацієнтами з консервативною тактикою.

Висновки. Вища прихильність до медикаментозної терапії в групі хірургічного лікування асоціюється з достовірно меншою частотою виникнення серцево-судинних подій протягом 30 міс після ІМ ПШ.

Ключові слова: реваскуляризація, прихильність до терапії, інфаркт міокарда правого шлуночка, серцево-судинні ускладнення, предиктори.

 


Значение реваскуляризации и приверженности к терапии в развитии сердечно-сосудистых осложнений при длительном наблюдении
у больных с инфарктом миокарда правого желудочка на фоне инфаркта миокарда c зубцом Q задней стенки левого желудочка

В.И. Целуйко 1, Т.А. Лозовая 2, В.П. Железный 2, О.С. Сасюк 2 

1 Харьковская медицинская академия последипломного образования 
Сумская городская клиническая больница № 1

Цель работы – оценить роль отсроченной хирургической реваскуляризации и приверженности к медикаментозной терапии как факторов, влияющих на долгосрочный прогноз, у пациентов с инфарктом миокарда (ИМ) правого желудочка (ПЖ) на фоне ИМ с зубцом Q задней стенки левого желудочка (ЗСЛЖ).

Материалы и методы. Обследовано 155 больных в возрасте (64,11 ± 0,78) года с ИМ ПЖ на фоне ИМ с зубцом Q ЗСЛЖ. Плановую реваскуляризацию (чрескожное коронарное вмешательство, аортокоронарное шунтирование) выполнили в течение года после ИМ. Приверженность к терапии оценивали через 6 и 30 мес. Комбинированная конечная точка включала нестабильную стенокардию, повторный ИМ, острое нарушение мозгового кровообращения (ОНМК) и сердечно-сосудистую смерть. Период наблюдения составил (30,6 ± 4,5) мес. 

Результаты. В 1-ю группу (хирургическое лечение) вошли 68 (43,9 %) больных, во 2-ю группу (консервативная терапия) – 87 (56,1 %). Частота комбинированной сердечно-сосудистой точки была достоверно ниже в 1-й группе (р = 0,00001). Плановая реваскуляризация после ИМ ПЖ сопровождалась достоверным уменьшением частоты повторных ИМ (р = 0,05), ОНМК (р = 0,0413) и нестабильной стенокардии (р = 0,00001) в течение 30 мес. Уменьшение частоты возникновения сердечно-сосудистых событий в 1-й группе ассоциировалось с более высокой (р < 0,05) приверженностью к терапии ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента / блокаторами рецепторов ангиотензина ІІ (86,7–79,4 %), статинами (97,1–64,7 %) и клопидогрелем (98,5–79,4 %) в течение 6 мес и в конце периода наблюдения по сравнению с группой пациентов с консервативной тактикой.

Выводы. Более высокая приверженность к медикаментозной терапии в группе хирургического лечения ассоциируется с достоверно меньшей частотой возникновения сердечно-сосудистых событий в течение 30 мес после ИМ ПЖ.

Ключевые слова: реваскуляризация, приверженность к терапии, инфаркт миокарда правого желудочка, сердечно-сосудистые осложнения, предикторы.

 

[PDF] [Література]